Вечір пам'яті

Увічнення пам’яті

Голод 1932-1933 років  - одна з найбільш трагічних сторінок історії українського народу. Майже до самого відродження державної незалежності України про неї неможливо було навіть згадувати.  Документи про голод засекречувались у «спецфондах» під грифом «цілком таємно», знищувались. Та неможливо було знищити пам'ять народну, що дало можливість відновити ті страшні сторінки історії.

 

Вшануванню пам’яті жертв голодомору були присвячені зустрічі в міському Будинку вчителя зі студентами , школярами, молодими вчителями міста, бібліотекарями Бібліотеки-філії №1. 

Так, завідувач музею  народної освіти міста Умані Лисогора В.В. розповіла про причини голодомору,зупинилась на планах заготівлі зерна, яке селяни віддавали державі. Були оприлюднені документи, в яких висвітлювалось, що іноді забирали  останнє: зерно, худобу, одяг, меблі, взуття. Залишившись в пустій холодній хаті, люди вмирали: поодинці, сім’ями, селищами. А Закон від 7 серпня 1932 року забороняв навіть збирати колоски, які залишились на полі. За це передбачалось ув’язнення до десяти років. Уряд робив вигляд, що голоду немає . А  люди вмирали.

Учні 5 класу загальноосвітньої школи №4 переповідали спогади своїх рідних про голодомор.

Культорганізатор Будинку вчителя Поцілуйко О. при зустрічі з молодими вчителями шкіл міста зупинилась на фактах голодомору Уманщини. Вчителі заслухали ряд документальних свідчень людей , які пережили голод.

Були викориcтані архіви, фотодокументи, слайди. Тарасюк Марія Петрівна, ветеран педагогічної праці, відмінник освіти зачитала свій поетичний твір про голод , який відчула на собі, а народознавець Круцьких Катерина Вікторівна  - авторську поему «Реквієм».

Присутні ознайомились з книжковою виставкою «Чорна сповідь моєї Вітчизни і її затамований біль», підготовлену Уманською міською бібліотекою-філією №1.