ЗНАЙОМТЕСЬ!

НОВІ НАДХОДЖЕННЯ

Богдан Коломійчук (нар. 1984 р.) — український письменник, володар Гран-прі міжнародного конкурсу «Коронація слова-2013» за історико-авантюрний роман «Людвисар. Ігри вельмож». Автор збірки детективних оповідань «Таємниця Єви» (2014) та повістей «В’язниця душ» (2015). У творах письменника поєднуються захоплюючий сюжет, містика, гумор та правдиві історичні факти. 

До книжки увійшов детективний роман «Небо над Віднем» та повість «Остання справа комісара Вістовича». Роман розповідає про загадкові події, що мали місце у Львові, Будапешті та Відні на початку Першої світової війни. На виставці у місті Лева зникла одна з найцінніших коштовностей Габсбурзької династії, яка до того ж має здатність змінювати плин часу. До справи береться львівська поліція на чолі з комісаром Вістовичем, а протидіє їм російська «охранка».

Френсіс Скотт Кей Фіцджеральд - видатний американський письменник, представник "втраченого покоління". "Великий Гетсбі" (1925) є найвідомішим романом і типовим твором "епохи джазу". Автор надзвичайно майстерно передав приховану за карнавальною яскравістю життя психологічну надломленість післявоєнного покоління. Це захоплююча й вишукана казка про Америку 20-х років минулого століття, в якій показано американську мрію, що обернулася трагедією.

Придивляючись до деталей, автор раз у раз відкриває органічну цілісність світу, частиною якого є людина. Стиль письма Василя Карп’юка близиться до розмовної простоти, не втрачаючи виразності особистого голосу, а плин його мови, як це часто буває в розмові, легко переходить від побутових справ до питань метафізичних.

Що може бути цікавішим за її величність історію? Тільки історія, про яку розповідають небайдуже та неупереджено. Саме так, як це робить Валентин Чемерис (нар. 1936 р.) — відомий український письменник, автор історичних та фантастичних романів і оповідань, лауреат багатьох літературних премій. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його романи «Смерть Атея», «Фортеця на Борисфені», «Ольвія», «Генерали Імперії», «Ордер на любов», «Ярославна», «Ваші пальці пахнуть ладаном...», «Трагедія гетьмана Мазепи», «Марина — цариця московська».

«Сини змієногої богині» — роман-есей, що складається з власне роману та кількох повістей з однією головною героїнею — Скіфією, загадковою і таємничою країною вершників з луками, тією Скіфією, яка у VII столітті до н. е. під дзвін мечів і співи стріл з’явилася на південних теренах України. Легендарна і реальна, повна слави і звитяги, знана нам і незнана, Скіфія воїнів і хліборобів, царів і вождів, чаклунів і знахарів, войовничих амазонок і жриць, земля героїв (Іданфірс, Атей, Скілур) і майстрів неперевершених шедеврів, що й нині дивують і вражають людство...

Як відомо, коли ти розмовляєш з Богом, то це молитва, а от коли Бог розмовляє з тобою, то це, певне, шизофренія. Так і є: Бог повідомляє, що сьогодні рівно опівдні Рай та Пекло закриваються назавжди. Віднині – жодних надій, ніякого безсмертя…Це історія трьох молодих людей, долі яких дивно перетинаються. Кожен хоче знайти відповідь на одне просте запитання: що буде після того, як я помру? Остап шукає відповіді, подорожуючи автостопом по біблейських місцях у пошуках батька; Віра, втративши родину та дитину, потрапляє до монастиря і там отримує свій шанс на щастя (але ціна аж занадто висока!); Макс зі своїми друзями-чортенятами Гогі та Магогі, пройшовши реанімацію, революцію і «дурку», від великої любові до людства хоче вчинити вибух на стадіоні… Так чи інакше, кожен з них отримує те, чого прагнув. Можливо, і відповідь на своє запитання…

Він і Вона. Почуття на лінії вогню, які увібрали і високу любов, і зраду, і розпач, і тугу за загиблим щастям. У збірці Васіліси Трофимович, чарівної дівчини зі сталевим характером бійця, сплелися разом реальні події, документальні факти і справжні почуття. У кожному оповіданні дніпропетровської письменниці, журналіста, колишнього прес-офіцера добровольчих формувань, яка понад півтора року провела в АТО разом зі своїми героями, читачі знайдуть щирість, реальний патріотизм і дійсне прагнення до кращого майбутнього нашої України.

Хтозна, як пройде зустріч колишніх друзів, та й чи відбудеться вона взагалі?.. Хтозна… Чи прийшов час збирати каміння?.. А якщо так, то де його шукати – це каміння? На теренах Батьківщини чи в спекотній Африці? А може, у власному майбутньому? Питання, питання… Де знайдеш на вас відповіді та чи потрібні вони?.. Ні, не дійшов остаточного висновку щодо цього вчений-історик – голов­ний герой напрочуд тонкого роману «Час розкиданого каміння», роману, який занурить вас у минуле, у бурхливі дев’яності, й виштовхне у цинічних двохтисячних. За одну добу наш герой пройде щонайменше два шляхи, які то йдуть паралельно, то перетинаються, а то й розходяться, щоб більше не зійтися. Друзі, однокласники, вороги. Кумедні сучасні реалії, не менш кумедні, а подеколи й трагічні події минулого. Скажені авантюри, пристрасті, зради. Каміння, каміння, каміння… Чи прийшов час його збирати, чи, може, той час ще попереду?..

Ярослав Яріш (нар. 1981 р.) - український письменник, сценарист, родом із Львівщини. Лауреат багатьох літературних конкурсів, зокрема "Коронації слова", Міжнародної премії ім. Олеся Гончара, Міжнародної асамблеї фантастики "Портал" та ін. Книжки автора, написані в жанрі історичного трилера та бойового фентезі, уже розійшлися багатотисячними накладами.

Не в змозі змиритися зі смертю коханого чоловіка під час подій на Майдані Марія спробує змінити Долю і повернути Коло Історії навспак. І ось жереб кинуто: Доля заводить жінку в дохристиянські часи, вимірявши дистанцію у 13 століть. Галасливим вертепом пробігають покоління, змінюються епохи... Авари, хрестоносці, монголи, яничари, НКВС... А Марія все мандрує і мандрує: щойно перетнувши фінальну лінію, знову опиняється на старті. Це і є відповіддю всесильної Долі на її виклик, адже Кола Історії не розірвати. Як гинули Іванові прадіди, так і він мусить віддати своє життя за рідну землю...

«Життя Марії» – нова книжка віршів та перекладів Сергія Жадана. Вона містить 80 текстів: 60 віршів самого автора і 20 перекладів поезій Чеслава Мілоша. Вірші написані та перекладені переважно протягом останнього року. За словами Сергія Жадана, ця книжка про любов і ненависть. «Вона особлива тим, що писалась як щоденник – за доволі короткий термін. Відрізняється особливо контрастним поєднанням внутрішнього та зовнішнього, світлого та темного».

Кузьма Скрябін (справжнє ім’я Андрій Кузьменко) народився в місті Самбір Львівської області 17 серпня 1968 року. Закінчив музичну школу за класом фортепіано. 1989 року записав першу пісню у складі музичної групи «Скрябін». З того часу став відомим як співак, автор музики і текстів багатьох десятків пісень, а також ще і як талановитий письменник. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його книжки «Я, “Побєда” і Берлін» (українською та російською), «Я, Паштєт і Армія», та "Я, Шонік і Шпіцберген".

До цього видання включено усі прозові твори відомого музиканта, в яких якнайкраще розкрився його оригінальний, приправлений іскрометним гумором, письменницький талант.

«Коли не знаєш, з чого почати, то закрадається думка: чи варто починати взагалі. Але є про що розповісти і, видно, доведеться все-таки з чого почати … У цій брошурі зібрані дуже звичайні оповідання про дуже звичайного хлопця, яким я був і є. Тому, якщо є кілька годин вільного часу і настрій, щоб поскалозубити, ти – наш клієнт. Люди, жити треба так, щоб було з чого поржати!».

 Нестримні стихії життя і колоритні характери, незбагненна робота містичних сил світу і драматизм доль,  невичерпна мудрість вільної навіть у поневоленні людини і дорослі відкриття допитливих дитячих очей, розважливий погляд на жорстокі реалії і дивовижний гумор, майстровита увага до деталей, притчевість і  геніальні осяяння — тільки частина правди про роман-колаж Дмитра Кешелі «Родаки». Уся правда, всі подивування, відкриття і насолоди — під час прочитання його.

 «Забудь-річка» - роман, що написаний українськими письменниками братами Капрановими та вперше опублікувався в Україні 2016 року. Вже наприкінці лютого брати Капранови вирушать у тур Хмельниччиною. Презентуватимуть книгу «Забудь-річка», яку писали впродовж чотирьох років, у райцентрах області.

«Адже в районах менше формалізму, і до того ж районні культурні еліти спраглі до подій – не самим же інтернетом та телевізором вони мають жити. Тобто насправді аудиторію ми обчислили поступово.» Сюжет книги показує історію трьох молодих людей, які завдяки гримасі долі потрапляють на війну під одним іменем – Степан Шагута. Комсомолець воює у дивізії «Галичина», син офіцера УНР – у Червоній армії, а польський жовнір – в УПА. Багато років по тому випадково зустрічаються двоє їхніх нащадків і між ними спалахує кохання. Герої ведуть родинне історичне розслідування трьох доль, які переплуталися і стали фактично однією потрійною долею – долею українця у Другій світовій війні.

Назва роману походить від старого язичницького символу – Забудь-річки, що розділяє світ живих та світ мертвих. Саме така Забудь-річка протікає між поколіннями у кожній українській родині.

Юрій Винничук не просто один з найвідоміших сучасних авторів, він - з числа найбільш популярних. Кожен його твір або проект є справжньою подією. Роман "Весняні ігри в осінніх садах" був, мабуть, найбільш скандальним переможцем конкурсу "Книга року ВВС" (2005 р.) за всю його історію. Еротичність і відкритість цього твору викликали свого часу цілий шквал пуританського обурення. Але це не просто відкритість, це щира сповідь головного героя, самотнього чоловіка, і сповідь ця сповнена іронії та самоіронії, комедії та трагедії...

Це глибоко інтимний і відвертий твір, в якому зі зворушливою проникливістю постають одвічні проблеми Любові й Смерті. Тема кохання і пристрасті займає тут провідне місце. Але пристрасть, яка спонукає до самогубства, зумовлює і своєрідну композицію твору: навколо головного героя групуються інші герої – його коханки. Інтимне життя автора постає перед читачем голе, відверте й чуттєве. Але поява ще однієї героїні Мар'яни і несподіваний фінал змушують читача поглянути на роман з іншого боку...

Автобіографічний роман Юрія Винничука «Груші в тісті» видавався неодноразово і завжди мав великий успіх. У ньому автор розповідає про Львів кінця 1970-х – початку 1980-х років, тобто про свою молодість: коли він фарцував (цікаво, чи всі молоді зараз знають, що це), вчився в інституті, служив у лавах армії і… любив. Любив усе – дівчат, друзів, поезію, пригоди… тобто саме життя. Тому у «Грушах…» – безліч історій, наповнених шаленим гумором (не завжди цнотливим), деколи майже вар’ятством, львівським колоритом і навіть пікантними подробицями життя львівської богеми 70-80-х років минулого століття.

Головних героїв цього роману двоє. Вони різні за характером та поглядами, вони антиподи, але багато чого в них є спільного: зріст, вага, колір волосся, колір очей, вік. Коли дивитися на їхні юнацькі фото, складається враження, що це якщо не рідні, то принаймні брати у перших. Навіть пізніше, коли вони стали дорослими, і один з них зостався по-юнацькому худим, а другий огрядним, подібність все одно кидалася в очі. Але незважаючи на все це, вони друзями не були, просто інколи життя їх зводило, аби швидко знову розвести, самих їх смерть оминала, хоч і не оминала їхніх близьких, смерть завжди була на півкроку від кожного з них і била прицільно, але помилялася якраз на тих півкроку чи півхвилини.

У романі «Цензор снів» Юрій Винничук вибудовує перед читачем захоплюючий сюжет, у якому герої, поринаючи, в лабіринти пам’яті, щойно у несподіваному фіналі розкриваються повністю.

Герої озираються на своє життя, яке припало на добу тоталітарних режимів, і звіряються у різних способах виживання — від цинічного до шляхетного. Водночас така карколомна мандрівка в минуле приносить багато несподіванок.

Роман «Цензор снів» — твір багатошаровий, інтригуючий і актуальний, де тривожний настрій змішується з гротеском, шокуючі відкриття з метафоричними алюзіями, натуралістичні описи з гостросюжетними елементами.

Андрій Процайло (нар. 1975 р.) - український письменник, лауреат міжнародного літературного конкурсу "Коронація слова - 2014" (друга премія). Народився в селі Липники на Львівщині. Закінчив Самбірське педагогічне училище, Львівський національний університет ім. Івана Франка, Львівський державний аграрний університет, Український Вільний Університет (Мюнхен, Німеччина). Мешкає у Львові. У видавництві "Фоліо" 2014 року вийшов друком роман письменника "Привид безрукого ката". Мер Львова осідлав смерть і дійняв її до живого. Бо вона й гадки не мала ділитися своїми секретами. Хотіла взяти місто тихо і без проблем. Адже 15 квітня 2015 року - час змови! Місто Лева, стародавній прекрасний Львів, має померти - так вирішили привиди! Гіршої біди місто не знало від заснування. Чому його потайки від людей треба стерти з лиця землі і хто в цьому винен - проблема не лишень українського красеня. Леву Безрукому знову доводиться рятувати світ. І це не перебільшення. Бо ціною тепер є не тільки звільнення однієї неприкаяної душі. На шальках терезів - свобода! Пітьма прагне раз і назавжди вкрасти в світу сонце!.. У час, коли Земля нарешті усвідомила, що її епіцентр - Україна, це не дивина...

Валентина Цайтлер – професійний дипломат і письменниця, вчилася і працювала в Німеччині, Австрії, в Україні – міністром-радником, консулом посольства Литовської Республіки, нині працює у Міністерстві закордонних справ Литовської Республіки.

Другий за рахунком історичний роман литовської письменниці. Книжка переносить читачів у першу половину 17ст., а саме 1621р. в час битви біля Хотина. Роман написано живою колоритною мовою. В романі зображені роздуми про минуле і сьогодення, про трагізм цілої епохи на прикладі історії сім’ї Жолкевських, чиє щастя зруйнувала війна.

Основна мета роману – показати, що жодна, навіть найшляхетніша перемога, морально не виправдовує зруйнованих життів. Своєрідним дороговказом для цього роману стало науково-популярне видання «Хотинська битва 1621 – битва за Центральну Європу», а також інші праці литовських та українських істориків.

«Блокпост» - це нова книга Бориса Гуменюка, в якій ідеться про події в Україні часів Майдану і війни на Донбасі. Як стверджує сам автор: «Я не знаю, який там із мене вояка, скоріш за все – «так собі», але свій суб’єктивний кут війни намагаюся тримати усіма доступними мені засобами. Сподіваюся, колись із таких суб’єктивних картинок складеться одна правдива мозаїка».

Більшість текстів, що є в книзі, з’являлися спершу на Фейсбуці і є різними за стилем. Це публіцистичні нотатки, художня проза і вірші. В  дизайні книжки збережено вузький формат стрічки новин Фейсбука, а різними шрифтами позначено різні жанри і стилі творів.

За словами самого автора, він свідомо уникав літературщини, акторства, бо тему війни не можна імітувати. Її треба просто фіксувати, десь додаючи певної художньої і жанрової форми, але короткої. Адже стан війни не налаштовує на розлогий формат. Тут треба встигнути розпочати і завершити текст, поки живий…

Нова збірка актуальної публіцистики відомої письменниці – це книга для тих, хто не уникає чесних відповідей на нагальні питання і переймається викликами, які ставить перед українцями сьогодення. Тут йдеться про химери «поневоленого розуму» та про нові маски й форми, яких набуває в епоху мас-медіа давня війна, про пошук героїв, про знакові постаті й тексти, а зрештою про те, як гідність і спротив нав’язаним правилам гри дають нову надію європейській цивілізації. Це ексклюзивний репортаж із гарячих точок інформаційного фронту, де триває боротьба з забуттям і байдужістю, які мало не коштували нам держави.

 «Осінні узори» – це книжка про звичайних людей, добірка новел і оповідань, написаних у різні роки, з сюжетами, вихопленими просто з життя. Це своєрідна сповідь письменника-життєлюба, літописця не тільки сивої давнини, але й своєї епохи. В його творах можна знайти атмосферу, настрій, образи, запахи й смаки улюблених міст і місць, як вони закарбувалися у пам’яті автора. Тут є все – радість, печаль, краса, усмішка, кохання, надія і сміх. А головне – в оповідках (як їх називає автор) є мудрість. Справжня мудрість бачити світло навіть у сутінках і віддавати любов беззастережно і чесно. І цією мудрістю щедро ділиться людина чиста, глибока – і водночас дуже проста. Власне, яким і повинен бути справжній мудрець.

ЧОТИРИ БРОДИ ЖИТТЄВОГО ШЛЯХУ МИХАЙЛА СТЕЛЬМАХА

24 травня відзначають 105 річницю з Дня народження талановитого письменника, поета, фольклориста – Михайла Стельмаха.

Михайло Панасович Стельмах народився 24 травня 1912р. у селі Дяківці Літинського району на Вінниччині в родині незаможного хлібороба. Закінчивши школу, навчався у Вінницькому педагогічному інституті.

Перші його віршові спроби припадають на тридцяті роки, коли він по закінченні Вінницького педагогічного інституту (1933) вчителює спочатку на рідному Поділлі, а потім у школі села Літки на Київщині. Паралельно з роботою вчителя Стельмах працює і як збирач народнопісенних скарбів.

Перша збірка поезій "Добрий ранок" виходить під редакцією А. Малишка 1941 року. У 1942 році під редакцією М. Рильського побачили світ дві збірочки фронтових віршів Стельмаха "Провесінь" і "За ясні зорі", в 1943р. з'явилась книжка оповідань "Березовий сік" під редакцією Ю. Яновського. Твори "На нашій землі" (1949) та "Великі перелоги" (1951) створили об'ємний роман-хроніку під назвою "Велика рідня". 1957р. з’явився роман "Кров людська – не водиця", написаний до 40-річчя Великого Жовтня; 1959р. — роман "Хліб і сіль, 1961р. — роман "Правда і кривда", 1969р. — роман "Дума про тебе".

Останній роман — "Чотири броди" (1979, удостоєний державною премією ім. Т. Г. Шевченка 1980р.), як і "Велика рідня" і "Дума про тебе", об'єктом зображення має українське село 30-х років і часів Другої світової війни. Цей роман, який справедливо вважають творчим заповітом видатного письменника, складно і довго йшов до читача. Це пояснюється тим, що в ньому автор порушив заборонені тоді теми — голоду 1933 року, репресій, атмосфери недовіри, що панували в ті роки, свавілля.

Михайло Стельмах — знаний далеко за межами нашої країни романіст, поет, драматург, повістяр ("Над Черемошем", 1952; "Гуси-лебеді летять", 1964; "Щедрий вечір", 1967), вчений-фольклорист. Помер письменник 27 вересня 1983p.

Читачі нашої бібліотеки ознайомилися з біографією та виставкою "Чотири броди життєвого шляху Михайла Стельмаха", яка була присвячена цій даті.

Знайомство з творчістю М.Стельмаха

МАНДРИ ПО ЄВРОПІ

У травні  відзначається День Європи в Україні. 17 травня 2017 року відбулося підписання законодавчого рішення про запровадження Європейським Союзом безвізового режиму для українців. З нагоди цих подій до бібліотеки-філіалу №1 завітали студенти Уманського медичного коледжу зі своїм викладачем Караван Л.П. 

Відбулася віртуальна подорож «Мандри по Європі»

       Наша подорож почалася із Греції - колиски європейської культури. Студенти згадали давньогрецькі міфи і помандрували до Данії. У Швеції відвідали етнографічний музей під відкритим небом – Скансен, у Ватикані – Собор Святого Петра, завітали в Британський музей. Помилувались творами художників Дрезденської  картинної галереї, а в Іспанії  побували на уроках шоколадьє Каталонського музею шоколаду.

Всіх вразила Барселона, особливо незвичайні будівлі талановитого іспанського архітектора Антоніо Гауді. Зачарувала  Віденська опера, студентам було запропоновано подивитись відеофільм «Віденський бал». Присутні завітали до Італії, Німеччини, Ісландії, Андори, Ліхтенштейну, Мальти. В романтичній Франції відвідали Ейфелеву вежу, Собор Паризької Богоматері, Лувр, познайомились з творчістю французьких письменників, послухали пісні у виконанні Едіт Піаф, Патрісїї Каас, Мірей Матьє. Тур по Європі завершився в Норвегії, яка в 2017 році отримала першість в номінації «Найщасливіша країна світу». 

В кінці заходу студентська молодь ознайомилась з книжковою виставкою «Прекрасне єднає та рятує світ», присвячену Всесвітньому дню культурного різноманіття в ім’я діалогу та розвитку.  

І ТРАВЕНЬ ЗНОВУ НАГАДАЄ ПРО ВІЙНУ

День па́м'яті та прими́рення — пам'ятний день в Україні, який відзначають 8 травня, присвячений жертвам Другої світової війни 1939-1945 років. Ця дата приурочена річниці капітуляції нацистської Німеччини. Саме цю подію прийнято розглядати як символ перемоги над нацизмом.

Відповідно до Указу Президента України, підписаного 2015 року, метою відзначення є «гідне вшанування подвигу українського народу, його визначного внеску в перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні та висловлення поваги усім борцям проти нацизму». У нашій бібліотеці була організована виставка "І ТРАВЕНЬ ЗНОВУ НАГАДАЄ ПРО ВІЙНУ", присвячена цій даті.

110 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ІРИНИ ВІЛЬДЕ

О слово! Будь мечем моїм!

Ні, сонцем стань! Вгорі спинися,

Осяй мій край і розлетися

Дощами судними над ним!

(Олександр Олесь)

Кожен ювілей, особливо ювілей письменника, допомагає переосмислити не тільки його літературну спадщину, але й епоху, в якій цей письменник жив, та які обставини впливали на його творчість. Можна сказати, що кожний письменник приходить у літературу своїм шляхом, тому його творчу діяльність треба аналізувати індивідуально, брати до уваги умови, у яких йому довелося жити і творити.

І сьогодні 5 травня ми відзначаємо 110-річчя з Дня народження талановитої письменниці Ірини Вільде (справжнє ім’я Дарина Макогін).

Дарина Макогін народилася 5 травня 1907 р. у мальовничих Чернівцях на Буковині. Батько майбутньої письменниці Дмитро Макогін був учителем і займався письменницькою діяльністю, мати була німкенею. Після закінчення початкової школи 1922 р. Дарія продовжила навчання в чернівецькій гімназії. Згодом через тотальну румунізацію сім’я Макогонів змушена була переїхати до Станіславова (Івано-Франківськ). Батьки записали її на навчання в гімназію Українського педагогічного товариства (1923–1927), де вона мала змогу познайомитися з творами Лесі Українки, Ольги Кобилянської, Уляни Кравченко, Івана Франка та, зрозуміло, з поезією Тараса Шевченка. З цього часу дівчина починає серйозно займатися письменницькою діяльністю. Після закінчення гімназії 1928 р Дарина вступила у Львівський університет, де продовжувала займатись письменницькою працею. Перше її оповідання «Повість життя» (пізніше відоме під назвою «Поема життя») вийшло друком 1930 р.

Свої твори Дарина підписувала екзотичним псевдонімом Ірина Вільде. Слово wilde в перекладі з німецької означає «дика», а в сприйманні авторки самої себе – інша, специфічна на тлі тогочасного розвитку галицької прози.  

Найвідоміші твори Ірини Вільде: повість «Вікна наростіж» 1939р., «Нова хата»1935р., повість «Метелики на шпильках» 1936 р., «Химерне серце» (1936), оповідання «Товаришка Маня», «До моря», «Володко», «Роман жениться» «Орися», низку нарисів, статей, кореспонденцій, повість «Повнолітні діти», «Ті з Ковальської» (1947), «Історія одного життя», «Наші батьки розійшлись» (1946), «Її портрет» (1948), «Стежками життя», «Яблуні зацвіли вдруге», (1949), «Кури», «Нова Лукавиця», (1953), «Оповідання» (1954), «На порозі», (1955), «Ти мене не любиш» (1958), «Винен тільки я» (1959), «Життя тільки починається», «Троянди і терня» (1961), одноактна п’єса «Сватання» (1950) та ряд інших.

Її роман «Сестри Річинські» викликав велике зацікавлення. За цей роман 1965р. Ірина Вільде була нагороджена Шевченківською премією.

Читачі нашої бібліотеки ознайомилися з виставкою "Життєвими та творчими шляхами Ірини Вільде" та переглянули документальний фільм про життєвий шлях письменниці "Гра долі. "Неприборкана"".

Читачі Ірину Вільде сприймають по-різному, але треба визнати, вона вміла писати, вміла бачити прекрасне в буденних речах і бути вдячною навіть у найскладніші часи.

ЕКСКУРСІЯ БІБЛІОТЕКОЮ

27 квітня у бібліотеці-філії №1 відбулася екскурсія для майбутніх читачів і любителів книг. До нас завітали вихованці ДНЗ №3 зі своїми вихователями.

Завідуюча бібліотекою Семенюк Валентина Іванівна розповіла майбутнім юним читачам про структуру бібліотеки, правила запису до бібліотеки, про книги, журнали, газети, які можна почитати, а також ознайомила всіх присутніх з роботою інтернет-центру.

Всі були задоволені і подякували за чудову екскурсію бібліотекою.

26 квітня – День пам’яті Чорнобильської трагедії – найбільшої техногенно-екологічної катастрофи сучасності.

У цей день у бібліотеці-філії №1 користувачі бібліотеки переглянули відео про Чорнобильську трагедію "Минуле і сьогодні" та ознайомилися з книжковою виставкою.