Драматична
історія забороненого кохання юної дівчини до набагато старшого за неї
одруженого польського шляхтича, яка розгортається в атмосфері Львова XIX
сторіччя! Що це - мінлива пристрасть чи справжні почуття? Для неї - це перше
кохання, для нього - мабуть, уже й останнє... Чи отримають закохані шанс
змінити власну долю, залишитись разом і чи взагалі можливо побудувати щастя,
балансуючи на краю прірви та порушуючи всі можливі заборони?..
Не
можна було випробовувати долю й без кінця кидати їй зухвалі виклики. Але ж Анна
кохала Адама… Утікачка, утриманка, коханка. Щаслива наречена, дружина, удова.
Як на гойдалках, перехоплювало від щастя подих на злеті, однак і донизу політ
був таким самим невпинним. Єдине, заради чого живе тепер, без Адама, - його
дитина там, під серцем, яке ще досі любов тримає в облозі. Під чорним вбранням,
наче середньовічний лицар під латами, Анна до часу почувалася захищеною від
світу. Мовчазна, піднесено шляхетна у своїй скорботі, вона знову мусить жити
для дітей. І сонячного ранку в улюбленій альтанці за книжкою і кавою з
кардамоном прислухатися до нової мелодії кохання, її гучних мажорних акордів і
ледь чутної обіцянки чогось справжнього в майбутньому…
Цей
роман не залишить вас байдужими, не забудеться, не зітреться з пам’яті,
торкнеться вашого серця ніжними, мудрими словами, лагідним теплом неймовірної
історії про вічне кохання. Заваріть собі кави, охопіть філіжанку долонями, щоб
зігріти їх - і своє серце - передчуттям дива, а потім сядьте в улюблене крісло
і розгорніть цю книгу.
Наталка
Шевченко, письменниця
Все
почалося несподівано. Погодившись продати авторство на свій твір, молодий
письменник раптово потрапляє в пригодницько-детективну історію, чужу гру, де на
кону великі гроші, репутації і людські життя. Але зовсім не обов’язково грати
на шаховій дошці відведену роль пішака, якщо складну комбінацію можна розв’язати
на свою користь – або навіть запропонувати власні правила. Чи вдасться герою це
зробити – автор тримає інтригу до останньої сторінки.
Ще
дитиною Мирослава втратила дім і бабусю - єдину рідну людину - та опинилася в
дитячому будинку. Біда й людська жорстокість - усе звалилося зненацька на
дівчинку, яку не навчили боронитися від зла… І лише пам’ять про бабусину любов
давала сили жити. Мирослава виросла, стала дружиною й матір’ю, і заприсяглася - її родина ніколи не зазнає горя та нестатків. Але не вміла відрізнити невдачі
від справжньої біди… Усе йде не так, як мріялося Мирославі. І одного дня вона
вирішує послухатися поради примарної бабусі - продати свої нещастя…
Роман
«Ключ» – це перший твір письменника після тривалої десятилітньої паузи. Роман
писався в 1998 році, який зразу ж здобув популярність в українського читача. Та краще, аніж
історія створення «Ключа», може бути тільки сюжет роману. Місто Київ, юнак на
ім’я Андрій шукає собі помешкання і начебто знаходить доволі привабливий
варіант. На вулиці Рогнідинська зовсім незнайомий чоловік пропонує хлопцеві
орендувати таку собі квартиру №13. Хлопець заселяється в помешкання і все наче
добре, та незнайомець не приходить за квартплатою. Що сталося? Збіг обставин,
або ж той випадок коли до мишоловки покладено чималий шматок сиру? Власне,
Андрій стає на шлях до пошуку «Ключа» для вирішення цих питань. Або ключів,
оскільки в романі їх два. Перший - ключ до загадки дивної квартири, другий - до
серця коханої жінки Сани, з котрою Андрій познайомився під час розслідування.
Детективна історія приводить героїв прямісінько в пастку підступних злодіїв. Як
вийти з безвихідної ситуації? Читайте в романі «Ключ».
Таємнича
Діва Млинища, що іноді являлася жителям невеличкого поліського села Загоряни,
що мешкали на кутку понад річкою Мережкою, навіть своєю незримою присутністю
берегла їх від найстрашнішого - зради своєї совісті. Бо великі війни,
революції, круті повороти історії часто ставили їх перед вибором, від якого
залежало - жити чи померти. А ще було кохання - жертовне і руйнівне, вірне і
підступне, щире і надумане, красиве, як квітка, і темне, як осіння ніч - але
кохання… Дивно переплетуться долі, розлетяться світами, аби на початку ХХІ
століття зійтися у рідному селі - і знову летіти вільними птахами…
