Літературні кіно-пригоди «Кругом
світу без квитка». Життя та творчість Жуля Верна
Жуль Габріель Верн
(фр. Jules Gabriel Verne; 8 лютого 1828, Нант, Франція — 24 березня 1905,
Ам'єн, Франція) — французький письменник. Разом з Гербертом Уеллсом вважається
засновником жанру наукової фантастики.
Дитинство
Народився
8 лютого 1828 року в місті Нант, стародавній столиці бретонських герцогів, у
родині адвоката П'єра Верна (1798—1871), нащадка сім'ї прованських юристів, та
Софі Верн (1801—1887), уродженої Аллот де ля Фюйє, спадкоємниці стародавнього
роду нантських кораблебудівників і судновласників.
У
сім'ї Вернів крім первістка Жуля зростали ще брат Поль і три сестри: Анна,
Матільда і Марі.
У
8 років Жуль Верн почав навчання спочатку в семінарії Сен-Станіслав, а потім в
Нантському ліцеї, де він отримав класичну освіту, що включала в себе знання
грецької та латини, а також риторику, співи та географію. Жуль та його сім'я
проводили багато часу влітку на дачі, на берегах річки Луари, де він з братом
часто подорожував. Саме тут він розвинув своє зацікавлення подорожами та
пригодами.
Навчання в Парижі
П'єр
Верн був процвітаючим адвокатом. Після отримання в 1846 році диплому бакалавра,
Жуль, під великим тиском батька, почав вивчати юриспруденцію в Нанті. У квітні
1847 року він переїхав до Парижу, де повинен був скласти іспити за перший рік
навчання. У цей час Жуль Верн починає перші літературні спроби — пише численні
сонети і навіть невелику віршовану трагедію для театру маріонеток.
Склавши
іспити на юридичному факультеті за 1847 рік, Жуль Верн повернувся до Нанту.
Його все більше приваблював театр, в цей час він створює дві п'єси «Олександр VI» та «Порохова змова», які читає у вузькому колі знайомих. Молодий автор
ясно усвідомлював, що театр — це передусім Париж. З великими труднощами Жуль
Верн переконав батька, що йому треба продовжити навчання саме в столиці, куди і
відбув восени 1848 року.
У
1849 році Жуль Верн отримав ступінь ліценціата права. Тепер він мав змогу
розпочати адвокатську практику, але Жуль зовсім не поспішав цього робити.
Незабаром
в Парижі відкрився «Ліричний театр»,
і Жуль Верн став його секретарем. Служба в театрі дозволяла йому підробляти у
популярному тоді журналі «Мюзе де фамий»,
у якому в 1851 році було опубліковано його оповідання «Перші кораблі мексиканського флоту» (пізніше воно одержало назву «Драма в Мексиці»). Перший рядок
«Кораблів» звучав так: «18 жовтня 1825 року велике іспанське військове судно
„Азія“…» Згодом більшість романів Верна будуть починатися саме так — з точної
дати.
Оскільки
«Мюзе де фамий» — журнал для
сімейного читання, Верн змушений дотримуватись його концепції — повчати
розважаючи. Автори «Мюзе» повинні були писати романи і оповідання із
благополучним кінцем і найвищою мірою повчальні. Цікаво, що пізніше, працюючи
над своїми «Незвичайними подорожами», Верн завжди дотримувався цих двох правил.
Незвичайні подорожі
Романи
Верна швидко завоювали неймовірну популярність у світі. Без освіти вченого,
Верн провів більшу частину свого часу у дослідженнях для своїх творів та
намагався бути реалістичним і дотримуватися фактів у деталях. Коли Герберт Веллс у «Першій людині на Місяці» винайшов
«каворит», субстанцію, непідвладну гравітації, Верн був незадоволений:
"Я
відправив своїх героїв на Місяць з порохом, таке може статися насправді. А де
містер Веллс знайде свій «каворит»? Нехай покаже мені його!"
Один
з міфів про життя письменника говорить, що він був запеклим домосідом, і дуже
рідко та неохоче подорожував. Насправді ж Жуль Верн був невтомним мандрівником.
Крім подорожей 1859 і 1861 років до Шотландії та Скандинавії, у 1867 році з братом
Полем Жуль Верн відвідав США та побував на Ніагарському водоспаді. На власній
яхті «Сен-Мішель-III» (у Верна змінилося три яхти під цією назвою — від
невеликого суденця, простого рибальського баркаса, до справжньої яхти довжиною
28 метрів з потужним паровим двигуном) він двічі обійшов Середземне море,
відвідав Португалію, Італію, Гібралтар, Північну Африку, а в Римі Папа Лев XIII
благословив його і його книги.
Помер
Жуль Верн о 8 годині ранку 24 березня 1905 р. Він був похований неподалік від
свого будинку в Ам'єні. Через кілька років після смерті на його могилі було
встановлено пам'ятник, який зображував письменника-фантаста, що тягнеться до
зірок.
Користувачам бібліотеки було запропоновано переглянути художні фільми за книгами Ж. Верна "Діти капітана Гранта" або "П'ятнадцятирічний капітан" та ознайомитися з творами письменника.