неділя, 17 березня 2013 р.

26 березня - 530 років від дня народження Рафаеля


Рафаель Санті (1483, Урбіно —  6 квітня 1520, Рим) — італійський живописець, графік, скульптор і архітектор епохи Відродження. Втілив у своїх творах гуманістичні ідеали високого Відродження. Був сином Джованні Санті — придворного художника урбінського герцога. До того ж батько займався поезією. Батько помер, коли сину виповнилося одинадцять років. Відтепер на виховання підлітка і зростання його майстерності матимуть вплив сторонні митці.
Дитиною вчився у місцевих майстрів Тімотео Віті та Еванджеліста да П'ядімелето. У 1500 році Рафаель перебрався до Перуджі, пішов вчитися до майстерні П'єтро Перуджино — головного митця умбрійської живописної школи. В майстерні П'єтро Перуджино молодий Рафаель працював чотири роки — до 1504-го. Вплив художньої манери Перуджино відчутний у ранніх творах Рафаеля.
В 1504 році художник приїхав до Флоренції — центру тогочасного Відродження у мистецтві Італії. З містом пов'язана творчість Арнольфо ді Камбіо, Філліппо Брунеллескі, Мазаччо, Доменіко Гірляндайо, да Вінчі, Мікеланджело, та інших велетнів італійської культури.
До цього періоду належать три маленькі шедеври молодого художника:
«Мадонна Конестабіле»
«Сон лицаря» (Лицар на перетині шляхів)
«Заручини Діви Марії».
Твори Рафаеля зображають переважно Мадонн, яких художник малював поетично і водночас просто за своєю композицією. Ні до ні після Рафаеля жоден художник не спромігся створити стільки довершених і при цьому різноманітних картин із зображенням Мадонни з немовлям. Діва Марія на його картинах то зовсім юна і ніжна, то зображена у вигляді простої напрацьованої та стомленої селянки. Мадонна чи надійно тримає немовля Ісуса у руках чи бавиться з ним на тлі різноманітних пейзажів.
                        

Мадонна з щигликом, 1507 рік.           Мадонна Темпі. 1507.                      Мадонна з гвоздиками. 1509-1512.

Рафаель Санті недовго, але яскраво попрацював як архітектор. Низка його художніх творів має зображення архітектурних споруд, що свідчать як про інтерес до будівництва і вивчення спадку Стародавнього Риму, як і обізнаність з архітектурною практикою своїх уславлених сучасників, серед яких Донато Браманте, Джуліано да Сангалло тощо.
У 1508 році Рафаель приймає запрошення свого земляка Донато Браманте та Папи Юлія II і приїжджає до Риму, щоб розписувати папський палац у Ватикані. В січні 1509 року ім'я Рафаеля вперше позначено в документах Ватикана.
У Ватикані маляр залишив по собі славетні «станци» («станца» — розмальована зала у палаці). У розписах цих кімнат Рафаель продемонстрував талант видатного майстра композиції. Він розмалював 4 зали: станца дель Інчендіо, за нею розташовані станца делла Сеньятура (перекладається як «Кімната підписів» — тут Папа підписував важливі папери), станца д'Еліодоро і станца Константіна.
Рафаель прожив коротке життя, але залишив величезну кількість шедеврів.
Сікстинська Мадонна (1515).
Дрезденська картинна галерея. Дрезден

понеділок, 11 лютого 2013 р.

21 лютого - Міжнародний день рідної мови



Міжнародний день рідної мови — день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі.
Оскільки з 6 000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи. Окрім того організація вважає що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.
Щорічне відзначення цього дня використовується для скерування уваги на меншини з менш аніж 10.000 особами, що активно розмовляють мовою. Часто ці мови не передаються наступному поколінню і потрапляють у забуття. Багато мов котрими розмовляють менше 100 осіб не задокументовані.
Соціальні функції мови надзвичайно широкі. Дехто вважає мову лише засобом порозуміння між людьми. Насправді ж цим не вичерпується її значення. У мові закодовує нація всю свою історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність.
«Відзначаючи Міжнародний день рідної мови... ми віддаємо дань пошани незчисленному числу мов, що існують в світі, культурам, які вони відображають, тому творчому заряду, який додають людям їх розвиток і форми вираження. В Міжнародний день рідної мови всі мови визнаються рівними, оскільки кожна з них унікальним чином відповідає призначенню людини і кожна є живою спадщиною, яку нам слід оберігати» (Генеральний директор ЮНЕСКО Коїтіро Мацуура)

 Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, як і без сонця, повітря, рослин, людина не може існувати. Як великим нещастям обертається нищення природи, так і боляче б'є по народові зречення рідної мови чи навіть неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері.
Бережімо рідну мову, віднаходячи в ній всі духовні скарби поколінь, силу нашого сьогодення і впевненого поступу у майбутнє.
Саме ми, заради прийдешніх поколінь, повинні зберігати і збагачувати рідну мову.

пʼятниця, 8 лютого 2013 р.

15 лютого - День вшанування учасників бойових дій на території інших держав



Цей День встановлено в Україні «…на підтримку ініціативи громадських організацій та з метою вшанування громадян України, які виконували військовий обов'язок на території інших держав…» згідно з Указом Президента України «Про День вшанування учасників бойових дій на території інших держав» від 11 лютого 2004 р. № 180/2004.
До того 15 лютого неофіційно відзначалося як річниця завершення виведення радянських військ з Афганістану в 1989 р.
У Росії та Білорусі цього дня відзначається День пам'яті воїнів-інтернаціоналістів.
15 лютого 1989 р. останній радянський солдат покинув територію Афганістану. У цілому за 10 років війни близько 160 тисяч українців пройшли афганське пекло, багато з них, (а це близько 12 тисяч) не повернулися додому.
Кожен, хто прослужив в Афганістані, виніс з тієї війни свої спогади, свій біль і життєвий досвід. Зі скорботою і гордістю згадуючи загиблих, що залишилися навіки в бойовому строю, ми стаємо мудрішими.
Ця дата дає можливість кожному з нас відкрито поглянути на нашу історію, дати їй об'єктивну оцінку і зрозуміти, що головним героєм афганської війни був простий солдат, для якого військовий обов'язок був справжнім подвигом. І в цей день ми щиро бажаємо всім воїнам-інтернаціоналістам та їхнім близьким міцного здоров'я і добра, тепла і взаєморозуміння. А наш з вами обов'язок – зробити все можливе, щоб подібне «Афгану» кровопролиття ніколи більше не повторилося.

Схиляємо голову перед світлою пам’яттю тих, кому не судилося повернутися з тієї війни. Бажаємо народу України, щоб біль війни назавжди залишився в минулому, а наше мирне життя до країв було наповнене добробутом.



понеділок, 4 лютого 2013 р.

13 лютого - 110 років від дня народження Жоржа Сіменона




Жорж Жозеф Крістіан Сіменон (1903-1989р.р.) франкомовний письменник бельгійського походження, один з найвідоміших предстаників детективного жанру в літературі. Прославився завдяки серії детективів про поліцейського комісара Мегре.
Народився в 1903 році в Льєжі в сім'ї скромного службовця страхової компанії.
У 1922 році він отримав французьке громадянство.
Початок найзнаменитішої серії своїх творів про комісара Мегре Сіменон поклав у 1929 році, ставши підписувати твори своїм справжнім ім'ям — Жорж Сіменон. Всього вийшло 103 твори, де діє легендарний комісар Кримінальної поліції.

У 1945 році Сіменон виїхав у США, де він прожив 10 років і створив низку соціальних романів про життя в Америці. В 1951 році письменник був обраний членом Бельгійської Академії наук. У 1955 році Сіменон повернувся до Європи і поселився в Швейцарії.
За своє довге творче життя Жорж Сіменон написав близько 300 романів, які перекладені на 55 мов, а їх тиражі перевищують 600 мільйонів. Жорж Сіменон — член двох академій, почесний член декількох університетів, лауреат десятків міжнародних премій.


понеділок, 28 січня 2013 р.

Бій під Крутами



Бій під Крутами — бій, що відбувся 29 січня 1918 року на залізничній станції Крути під селищем Крути та поблизу села Пам'ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та загоном з київських студентів і бійців вільного козацтва, що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків. У перебігу військових дій бій вирішального значення не мав, та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді. Особливо вразило сучасників поховання юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і у кількості 27 людей були ними страчені. На похороні у Києві біля Аскольдової могили голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш «Пам'яті тридцяти». Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії. 2006 року на місці бою встановлено пам'ятник. З нагоди 80-ї річниці бою Монетний двір випустив в обіг пам'ятну гривню.


вівторок, 22 січня 2013 р.

З днем Соборності і Свободи України



Сьогодні 22 січня всі громадяни України відзначають День Соборності і Свободи. Це державне свято, що символізує єдність українських земель, відзначається щорічно, починаючи з 1999 року.


Саме 22 січня 1919 року у Києві на Софійській площі відбулися урочисті збори, на яких був проголошений Акт Злуки (об'єднання) українських земель, засвідчений Універсалом про об'єднання Української Народної Республіки (УНР) та Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) в єдину Україну. Ним стверджувалось об'єднання двох тодішніх держав, що постали на уламках Російської і Австро-Угорської імперій в єдину соборну Українську державу, яка відтоді ставала гарантом загальнонаціональних інтересів українців. Століттями розірваний український народ визволився з неволі і возз'єднався на своїй землі в єдиній Українській державі.