субота, 16 серпня 2014 р.


«Хай буде щасливим твій вільний народ,
 прекрасна моя Україно»
  
до Дня Незалежності України
 
Любіть Україну, як сонце, любіть, 
як вітер, і трави, і води… 
В годину щасливу і в радості мить, 
любіть у годину негоди. 

Любіть Україну у сні й наяву, 
вишневу свою Україну, 
красу її, вічно живу і нову, 
і мову її солов'їну. 

Володимир Сосюра

День незалежності - найважливіше національне свято в більшості країн світу. Не є винятком і Україна: 24 серпня (а саме цього дня наша країна святкує річницю своєї незалежності) є головним державним святом.
Це свято передає дух патріотизму та гордості за свою націю, яка, пройшовши серйозні випробування, створила свою незалежну державу.
З нагоди свята в нашій бібліотеці представлена книжкова виставка-діалог 

«Живи й процвітай, Україно моя, для миру, для щастя, любові й добра»:






24 серпня 1991 року відкрилася позачергова сесія Верховної ради України, на котрій було прийнято Постанову та Акт проголошення незалежності України, затверджені конституційною більшістю - за Постанову проголосував 321 депутат, за Акт - 346 депутатів.
В результаті Україна стала незалежною державою з неподільною та недоторканою територією, на якій чинними є тільки власні Конституція, закони та постанови уряду.
«Виходячи зі смертельної небезпеки, яка нависла над Україною у зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 р., продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави - України. Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність винятково Конституція і закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення».
Цей короткий документ мав величезне значення, адже він заклав підґрунтя для побудови незалежної Української держави, яка була багатовіковою мрією нашого народу.


Занадто багато тривожних подій відбулося за останній рік, однак єдність народу нашої країни в черговий раз буде довела торжеством правди і добра над злом, яке не може перемогти гордий український дух, залишений у спадок славними предками. 

День Незалежності України - це горде національне свято, яке знаменує єдність, міцність волі і духу українського народу в усіх куточках нашої країни.
День Незалежності - це данина поваги борцям за свободу, результат становлення прекрасної країни Україна, народженої в момент заснування великого Київської держави.
Це наше національне свято, що дає кожному жителю країни впевненість в завтрашньому дні, вільне життя в демократичному і незалежному суспільстві, можливість ростити нове покоління в дусі традицій та поваги до предків.
ВІТАЄМО ВАС ІЗ СВЯТОМ!



пʼятниця, 15 серпня 2014 р.




Прапорові барви України:
До Дня Державного прапора України

  

    23 серпня 2004 року Президент України Леонід Кучма підписав Указ № 987/2004 «Про День Державного Прапора України».
Цим Указом «на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України» встановлено в Україні нове свято - День Державного Прапора України, який щорічно відзначається 23 серпня.
З історії
Жовтий (золотий) і синій кольори використовувалися на гербі Руського королівства XIV століття. Вони також вживалися на гербах руських земель, князів, шляхти і міст середньовіччя і раннього нового часу. У XVIII столітті козацькі прапори Війська Запорозького часто вироблялися з синього полотнища із лицарем у золотих чи червлених шатах, із золотим орнаментом та арматурою. 1848 року українці Галичини використовували синьо-жовтий стяг як національний прапор. В 1917–1921 роках, під час української революції, цей стяг був державним прапором Української Народної Республіки й Української Держави. Впродовж 20 століття синьо-жовтий прапор слугував символом українського національного опору проти комуністично-радянської окупації. 1991 року, після розвалу СРСР, цей прапор де-факто використовувався як державний стяг незалежної України. 18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України юридично закріпила за синьо-жовтим біколором статус офіційного прапора країни.

Порядок смуг
За поширеними легендами, прапором УНР ніби був жовто-блакитний стяг (жовта смуга зверху). Однак насправді протягом 1917 року в Україні порядок кольорів на прапорі не був остаточно усталений і використовували обидва варіанти – і з верхньою блакитною смугою, і з жовтою. Однак в кінці 1917 та на початку 1918 року було затверджено низку морських і службових прапорів, на яких верхня смуга була блакитною.
За часів гетьманату Павла Скоропадського 1918 року порядок кольорів не зазнав змін. Іноді помилково Скоропадському приписується «перевертання кольорів». Аналогічний порядок прийняла й ЗУНР, проголошена в листопаді 1918 року, але верхня смуга визначалася як «синя», а не «блакитна».
Після повалення Гетьманату в грудні 1918 уряд УНР залишив прапор без змін, таким чином остаточно закріпивши теперішній порядок смуг. У 1920 верхню смугу, з огляду на низьку світлостійкість блакитного кольору, також почали вживати синьою. Після поразки українських держав виникли непорозуміння між прихильниками синьо-жовтого і жовто-синього порядку поєднання кольорів, які закінчилися постановою Української Національної Ради від 27 червня 1949 року, яка відзначала, що до остаточного виготовлення державних емблем незалежної влади в Україні національний прапор буде синьо-жовтий.
Карпатська Україна в березні 1939 року прийняла такий же порядок смуг - синя над жовтою. Той самий порядок смуг був і на прапорі, який підняли у Львові 1941 року з ініціативи ОУН(б).
Зрештою саме синьо-жовтий порядок закріпився як основний і саме його було офіційно прийнято в незалежній Україні 28 січня 1992 року.
Тлумачення символіки
Кольори прапору походять від герба Галицько-Волинської держави. В європейській геральдиці синій символізує великодушність, чесність, вірність і бездоганність. Жовтий (золотий) символізує знатність, могутність і багатство, а також чесноти: силу, вірність, чистоту, справедливість, милосердя і упокорювання.
Існує популярне негеральдичне тлумачення, за яким синій колір символізує небо, а жовтий - пшеничне колосся.

Золоте, жовте символізує Творця, Бога-батька і взагалі - Вищу Духовність. Синіше ж - це усе земне, а також свобода вибору, якою Творець наділив свої творіння в надії, що вони нею не зловживатимуть.
Нинішній прапор України називається синьо-жовтим, тому верхня його половина є синьою (головний колір), а нижня – жовтою (допоміжний колір).
Напрям культурно-цивілізаційних перетворень задається духовно-світоглядним імпульсом. Концентрованим вираженням світогляду є символіка. Тому символіка повинна відповідати моделі того майбутнього, якого ми прагнемо.
ЦІКАВО ЗНАТИ
Найбільші Державні прапори України
Найбільшим прапором України 30 на 45 метрів (1350 м²), занесений в Книгу рекордів України, є «Донецький прапор», пошитий вдовою донецького шахтаря, пенсіонеркою Марією Бєлятковою з ініціативи Союзу творчої молоді Донбасу. Вперше його розгорнули в Донецьку, 23 серпня 2007 року. Прапор побував у всіх обласних центрах, на Говерлі, під Крутами, в Хусті, під Берестечком та інших історичних місцях України.  
12 жовтня 2009 року Запорізькі швачки фабрики «Селена» пошили 100-метровий прапор України. Спонсором створення прапора виступив Благодійний фонд «Патріот Запоріжжя». Ширина прапора становить 16 м, довжина - 100 м. Прапор розмістили на лівому березі Дніпра у Запоріжжі. Прапор складається з 4 частин, одну з яких залишать як експонат музею Запорізького козацтва, іншу відправлять до Херсонської області, де була розташована остання Кам'янська козацька січ.
22 серпня 2010 року, напередодні Дня Державного Прапора України та з нагоди відзначення Дня незалежності України, в Тернополі була проведена акція «Ровесник Незалежності». На цій акції було розгорнуто найдовший прапор України завдовжки 9,5 км та завширшки 0,75 м. Цієї довжини вистачило, щоби оточити весь Тернопільський став. Акція була ініційована Тернопільською обласною державною адміністрацією. До акції було залучено 2010 учасників-ровесників Незалежності України, тобто 12 % відсотків від усіх, хто народився в 1991 році в Тернопільській області, а це - 16 498 осіб. Рекорд було занесено до Книги рекордів України. В подальшому прапор має бути поділений на майже 7 тисяч прапорів. Частина його буде передана в обласний краєзнавчий музей, а інші сегменти прапора будуть розповсюджені серед різних закладів області: закладів культури, органів влади, навчальних та медичних закладів.
2 липня 2011 року на Херсонщині виготовили Державний Прапор України розмірами 150×50 м спеціально для 9-го фестивалю «Купальські зорі».
ВІТАЄМО ВАС ІЗ СВЯТОМ!
Цікаві публікації:
1.                http://firtka.if.ua/?action=show&id=46707
2.                http://www.hromada.hu/2008/nom_97/ukrznavstvo/prapor.html
3.                http://ridnavira.org/index.php/9-bez-kategoriji/245-prapor-ukrajini-virne-roztashuvannya-koloriv-zolote-ugori
4.                http://narodna.pravda.com.ua/history/4a8d78d1c0145/                         
5.                http://www.pravda.com.ua/inozmi/bbc/2014/01/8/7008975/?attempt=1
6.                http://ar25.org/article/zhovto-blakytnyy-chy-syno-zhovtyy.html


неділя, 29 червня 2014 р.

«Право, обов’язок, свобода, та відповідальність»
до Дня Конституції України


28 червня в Україні відзначається державне свято - День Конституції України. Цього дня у 1996 році на ранковому засіданні Верховна Рада України прийняла новий Основний закон країни - першу Конституцію незалежної української держави.
Коротко з історії.
Спроби прийняти Конституцію в Україні робилися з перших років проголошення незалежності. У 1992-1993 роках під керівництвом Президента Леоніда Кравчука був напрацьований перший проект Основного Закону, проте він так і не був прийнятий.
8 червня 1995 року між гілками влади був підписаний Конституційний договір, на підставі якого мала бути розроблена Конституція. У 1996 році була створена спеціальна парламентська комісія під керівництвом депутата Михайла Сироти. 27 червня почався розгляд запропонованого документа у Верховній Раді. Депутати працювали над проектом, залишаючись у сесійному залі всю ніч із 27 на 28 червня. Парламентарії врахували зауваження Президента України, а також підтримали всі спірні статті проекту - про державні символи в України, про державну українську мову, про право приватної власності в Україні, після чого Основний Закон був остаточно затверджений.
Вважається, що прийняття Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність і стало найважливішим кроком у забезпеченні прав та свобод людини та громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.


8 грудня 2004 року український парламент розпочав так-звану конституційну реформу, прийнявши зміни в Основний Закон. Новий документ набрав чинності з 1 січня 2006 року.


Зі святом вас!




пʼятниця, 13 червня 2014 р.

Знайомтесь! 
Нові надходження
2014 року




Белей, Любомир Омельянович.
Ім’я дитини в українській родині [Текст]: [вибір імені, огляд історії імен українців]/Л.О.Белей; худож. - оформлювач О.М.Артеменко. – К.:Далечінь, 2013. – 288 с.
Ім’я надається людині при народженні й супроводжує її все життя. Кажуть, що ім’я навіть визначає долю людини. Так це чи ні, у будь-якому разі вибір імені для дитини є справою серйозною і відповідальною. Добре, коли батьки підходять до цього питання з повагою до тисячолітніх традицій, з бажанням і надією, що вибране ім’я личитиме їхній дитині, буде їй самій до вподоби.
Ця книжка допоможе вам вибрати ім’я, гідне вашого сина чи доньки, онука чи онуки. Ви знайдете тут стислий огляд історії імен українців, християнський календар імен, а також словник, в якому можна вибрати конкретне ім’я, довідатися про первісне значення імені та ознайомитися із його скороченими й пестливими формами, які мають особливу популярність у приватному та сімейному спілкуванні.


Білий, Дмитро Дмитрович.
Волонтер [Текст]: [збірник]/Д.Д.Білий. Донецьк: Проспект-Прес,  2013. – 288 с.
...Таємничі ритуали, смертельні небезпеки, карколомні пригоди, кохання на межі життя і смерті та зустріч із потойбічним...
Все це представлено у новій збірці творів відомого українського письменника Дмитра Білого. Роман «Чорне крило» переносить читача у таємничий вир східної містики, із якою герої зіткнулися, потрапивши у буревій громадянської війни, і яка зловісно відбилася на долях уже наших сучасників. Перша частина роману «Поцілунок відьми» розпочинає дивовижну історію, кохання, сповнену пристрасті, таємниць і відкриття загадкового світу відьомських чар. Історико-містична повість «Вершниці Власти» відсилає читача у прадавні часи, коли в українських степах точилася боротьба останніх воїтельок-амазонок за збереження своїх таємничих містичних ритуалів. Повість «Волонтер» розповідає про долю юнака, який, потрапивши на Балканську війну в 90-х роках минулого сторіччя, опинився віч-на-віч із незбагненною і демонічною легендою, сповненою кохання і смертельної небезпеки.
Всі твори розраховані на широке, коло читачів.


Винничук, Юрій Павлович.
    Танго смерті [Текст]: [роман]/Ю.П.Білий. Х.: Фоліо,  2013. – 384 с.   
Події у новому романі Юрія Винничука «Танго смерті» розгортаються у двох сюжетних зрізах. У довоєнному Львові і під час Другої світової четверо друзів - українець, поляк, німець і єврей, батьки яких були бійцями армії УНР і загинули у 1921 році під Базаром, - переживають різноманітні пригоди, закохуються, воюють, але за будь–яких катаклізмів не зраджують своєї дружби.
Паралельно у наші дні відбуваються інші події з іншими героями. І не лише у Львові, але й у Туреччині. Проте яким чином обидві сюжетні лінії зійдуться докупи, довідаєтеся у несподіваному фіналі.

Вільчинський, Олександр Казимирович.
Дерева на дахах [Текст]: [роман]/О.К.Вільчинський. К.:ШАНС,  2013. – 352 с.
Роман «Дерева на дахах» - це не тільки оповідь про життєві пошуки «неспокійної» людини, «героя свого часу» - Якова Довганя, бунтівника із довгим сивим хвостом і кільчиком у вусі. Це насамперед роман про Місто, про Тернопіль, що схожий на кораблик, про тернопільські будинки, схожі на кораблики, і про тернопільські кораблики, схожі на будинки, на дахах яких, до того ж, ще й ростуть дерева. Про тернопільську забігайлівку «для інтелектуалів і митців» «Пінгвін», а також про будинки, дерева та забігайлівки в інших містах, про одвічні стосунки між митцем і алкоголем, а ще про котів, чоловічу дружбу і справжню любов до Жінки. Чи то пак, до жінок. Словом, усім українським інтелектуалам, хто так і не дочитав «Улісс» Джойса, присвячується…

Роздобудько, Ірен.
ЛСД [Текст]: Ліцей слухняних дружин: роман /І.Роздобудько. -  Х.: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»,  2013. – 320 с.
Сюжет нового роману Ірен Роздобудько розгортається навколо ліцею в якому виховують молодих дівчат. Ці дівчата в майбутньому стануть ідеальними дружинами, але тільки для тих, хто заплатить за них найвищу ціну. Дівчина на ім’я Пат – вихованка цього ліцею, яку переконують: усе, що відбувається за межами закладу, не варте уваги, а справжнє життя полягає у покірному служінні своєму майбутньому чоловікові. Та випадкове знайомство із саксофоністом, який завітав до їхнього закладу під час розслідування вбивства однієї з вихованок, відкриває їй очі: те, чому їх навчали, насправді омана, існує інше життя – вільне та прекрасне. Намагаючись відборонити свою свободу, вона втікає з закладу й опиняється на вулиці, до якої зовсім не пристосована. Чи зможе вона вижити у світі, про який нічого не знає?


Кокотюха, Андрій Анатолійович.
Леонід Кравчуку [Текст]: [про першого президента счасної незалежної України]/А.А.Кокотюха. - К.: Укрвидавполіграфія,  2013. – 128 с.
Леонід Кравчук – невід’ємна частина історії нашої країни. Не тільки тому що він – перший президент сучасної незалежної України, обраний українським народом. Не тільки тому що з його ім’ям нерозривно пов’язане прийняття Акта проголошення незалежності ношої держави. Його досі по праву вважають одним із найбільш професійних, гнучких та виважених політиків за всю історію сучасної України. Постать Леоніда Кравчука викликає неабиякий інтерес завдяки неоднозначності та непересічності цієї особистості. Але все ж пригадаймо Фрідріха Ніцше, який стверджував, що завжди величним для історії є той, хто задав напрямок. Усвідомлює це і сам Леонід Макарович, який в одному із своїх постпрезидентських інтерв’ю наголосив, що усі його наступники на президентській посаді «лише продовжуватимуть робити те, що розпочав я. Добре чи погано, але лише продовжуватимуть».


Дереш, Любко.
Миротворець [Текст]: повісті та оповідання/Л.Дереш. - Львів.: Кальварія,  2013. – 196 с.
Нова книжка молодого українського письменника складається з двох повістей та оповідання.
Перед нами постає зовсім несподіваний і трохи загадковий Любко Дереш…
Так, це дуже дивна історія, сумна та загадкова… Вона не має ані свідків, ані спостерігачів, але ж звідкись ми її знаємо. Що насправді спричинило дивовижне перетворення молодого аспіранта Віденського університету, лінгвіста, безтурботного молодика Стефана Лянґе, що занурило його у чужу долю, піднесло аж до самого Бога, а відтоді призвело до його кінця чи-то початку?
«…Сім, шість, п’ять…» – зворотний відлік. За якусь мить світ розколеться на до й після. І тієї ж самої миті, після грандіозного спалаху, на який так довго чекала купка науковців і військових, розколеться навпіл світогляд Роберта Оппенгеймера – творця та руйнівника. Хто він – містер Оппенгеймер? Геніальний науковець? Філософ-спостерігач? Миротворець чи той, що несе смерть?
Що в нього було? Та все, що потрібно віндсерферові, – вітер, ідеальні хвилі на Акабській затоці, невблаганне єгипетське сонце та черговий косяк, що забезпечить неперевершений кайф, ну й, звісна річ, дошка й вітрила. Тож що трапилося, друже, звідки з’явився той внутрішній голос із його прямими запитаннями, що, здається, йде з самого серця?І ось тут з’являється страх, а з ним боягузливе бажання втекти. Тримайся, герою, якщо ти дійсно герой… Може, саме час зустрітись із собою, справжнім собою у власному серці.
Генії та герої завжди самотні…


1.Іваничук, Роман Іванович. Торговиця [Текст]: роман/Р.І.Іваничук. - Х.: Фоліо,  2013. – 220 с.
2.Ігнатова, Ната. Доторкнутись до небес [Текст]: [роман]/Н.Ігнатова. - Донецьк: Проспект-Прес,  2013. – 416с. – (Просто романтики).
3. Когтянц, Костянтин Артемович. Покохати відьму [Текст]: роман/К.А.Когнянц. - К.: Укрвидавполіграфія,  2013. – 192 с.
4.Сорока, Юрій Володимирович. Арахнофобія [Текст]: роман/Ю.В.Сорока. - К.: Золоті ворота,  2013. – 251с.
5. Роздобудько, Ірен. Арсен [Текст]: повість: для серед. шк. віку/І.Роздобудько. - 2-ге вид., - К.: Грані-Т,  2013. – 224 с.
6.Положій, Євген Вікторович. Юрій Юрійович, улюбленець жінок [Текст]: повість/Є.В.Положій. -  Х.: Фоліо,  2013. – 220 с.
7. Чемерис, Валентин Лукич. Генерали імперії [Текст]: історичні романи/В.Л.Чемерис. -  Х.: Бібколектор,  2013. – 380 с.
8. Чемерис, Валентин Лукич. Смерть Атея [Текст]: роман,оповідання/В.Л.Чемерис. -  Х.: Бібколектор,  2013. – 380 с.
9. Чемерис, Валентин Лукич. Ярославна [Текст]: роман-есе /В.Л.Чемерис. -  Х.: Фоліо,  2013. – 508 с.-(Історія України в романах).