Уманська міська бібліотека-філія №1

субота, 23 квітня 2016 р.

ФОРМУЛА ЗДОРОВ'Я

У бібліотеці-філії №1 відбувся захід, присвячений Дню здоров'я.

Захід розпочала завідувач бібліотеки-філії №1 Семенюк Валентина Іванівна.

Життя - це здоров'я - скористайся ним.

Життя - це краса - милуйтеся нею.

Життя - це мрія - здійсни її.

Життя - це цінність - цінуйте його.

Життя - це скарб - бережи його.

Життя - це пісня - доспівай її.

Життя таке чудове - не загуби його.

Бібліотекар Пилипенко Катерина Володимирівна продовжила захід такими словами:

Немає нічого дорожчого на світі,

Ніж дивне щастя жити на землі.

В здоров'ї кожній квіточці радіти,

І посміхатись, навіть уві сні.

Безцінний скарб, що ми здоров'ям звемо,

Із юних літ нам треба берегти,

Адже нічого більше нам не треба,

Щоб тільки всі здорові були ми.

Потім захід продовжили бесідою про основні стежини здоров'я, а саме:

- їжа джерело росту і здоров'я, раціональне харчування;

- чистота - запорука здоров'я, особиста гігієна;

- активний відпочинок, навколишнє середовище, природа - здоров'я.

- корисні та шкідливі звички;

- позитивні емоції.

Після обговорення важливих питань наші читачі познийомилися з виставкою "Формула здоров'я".

НАШІ ЧИТАЧІ ОБГОВОРЮЮТЬ ШЛЯХИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

ДЕНЬ СМІХОТЕРАПІЇ

КВІТНЕВІ УСМІШКИ

«ГУМОР ПРОДОВЖУЄ ЖИТТЯ» - ДО ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ УСМІШКИ

У бібліотеці-філії №1 працівники бібліотеки привітали читачів з Днем гумору. Наші читачі розповідали смішні історії, анекдоти, зачитували гуморески відомих письменників.

пʼятниця, 18 березня 2016 р.

БЕЗСМЕРТНА КОБЗАРЕВА СЛАВА

"Він був сином мужика і став володарем у царстві Духу. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи..., а для волі України зробив більше, ніж десять переможених армій. Доля переслідувала його в житті скільки могла, та вона не зуміла перетворити золото його душі на іржу, ані його любов на ненависть і погорду..." - такими словами розпочався захід, присвячений 202 річниці від дня народження Т. Г. Шевченка. Годину вшанування пам'яті поета працівники бібліотеки-філіалу №1 проводили разом з культорганізатором Будинку Вчителя Поцелуйко О. О. На свято були запрошені молоді вчителі міста.

Присутні ознайомились з книжковою виставкою "Безсмертна Кобзарева слава", яку підготували бібліотекарі Семенюк В. І., Циктор О. О., подивились документальний фільм "Обличчя української історії. Тарас Шевченко ", послухали вірші та пісні на слова Т. Шевченка.

Культорганізатор Будинку Вчителя Поцелуйко Оксана Іванівна розпочала захід, присвячений 202 річниці від дня народження Т. Г. Шевченка

ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ВИСТАВКОЮ

Бібліотекар Пилипенко Катерина Володимирівна декламує вірш Т. Г. Шевченка "І виріс я на чужині..."

ХОР ВИКОНУЄ ПІСНІ НА СЛОВА Т. ШЕВЧЕНКА

СВІТЛИНИ НА ЗГАДКУ

9 березня у місті також відбувся захід "Шевченкові читання", присвячений 202 річниці з дня народження Т. Г. Шевченка. Бібліотекар БФ №1 Пилипенко Катерина Володимирівна декламувала вірш Т. Шевченка "І виріс я на чужині".

четвер, 25 лютого 2016 р.

ВОЛОДИМИР МАЛИК - АВТОР ПРИГОДНИЦЬКИХ ТА ІСТОРИЧНИХ ТВОРІВ

Володимир Кирилович Малик ( справжнє ім’я Сиченко ) народився 21лютого 1921 року в селі Новосілках Макарівського району на Київщині. Філологічну освіту здобув у Київському університеті (1950). Викладав українську мову й літературу в школі. Першу його книжку – віршовану історичну казку «Журавлі – журавлики» (1957) – із задоволенням прочитали діти й дорослі. Юних читачів полонили гостросюжетні повісті «Чорний екватор», «Новачок», «Дві перемоги», «Слід веде до моря», «Двоє над прірвою».

Творчим досягненням Володимира Малика безперечно є його історичні романи «Посол Урус-шайтана»(1968), «Фірман султана» (1969), «Чорний Вершник»(1976), «Шовковий шнурок»(1977), що склали тетралогію «Таємний посол».

Задум тетралогії «Таємний посол» виник у Володимира Малика під впливом відомої картини великого російського художника І. Ю. Рєпіна. «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Спочатку виникла думка: яких мужніх, відчайдушних людей увічнив геніальний митець на полотні! Хто ж не знає, як гостро, з яким неперевершеним гумором і сарказмом відповіли відважні запорожці ненависному султанові на його вимогу піддатися йому добровільно і своїми походами не турбувати кордонів його держави. Яка це цікава тема для історичного роману або пригодницького фільму! В картині вихоплена лише одна мить з життя козаків, а в романі ж можна широко показати, як вони жили: сіяли й збирали хліб, займалися ремеслами, кохали, ростили дітей, воювали зі своїми споконвічними ворогами – кримськими та турецькими феодалами, які майже щороку нападали на Україну - як вони гинули на цих війнах, як, потрапивши в полон, страждали в неволі, на каторзі, визволялися і знову йшли на бій, аби захистити рідний край від спустошень.

Звичайно, історичний роман вимагав значної підготовчої роботи з документами, літописами, мемуарами, ознайомлення з місцями, де відбувалися значні події, потрібно було продумати сюжетні лінії, композиції, визначити героїв твору. Почалися тривалі пошуки. Особливо важко було знайти головного героя, тому що потрібен був історичний персонаж і щоб був молодий, розумний, сміливий і добре освічений юнак. Письменнику допоміг щасливий випадок.

В одному з історичних джерел йшлося про те, що напередодні російсько-турецької війни 1677-1681 років кошовий отаман Запорізької Січі Іван Сірко відрядив до Туреччини козака, який добре знав турецьку мову і звичаї населення , з таємним завданням розвідати намір султана Магомета IV та дізнатися про його військові приготування. Через деякий час козак повернувся на Січ і привіз важливий документ: султанський фірман (указ), в якому говорилося про намір захопити і поневолити Україну. Були вжиті відповідні заходи. В Москві і до сьогоднішнього дня зберігається цей документ.

Історичні джерела не зберегли імені розумного і сміливого козака-розвідника. Володимир Малик назвав його Арсеном Звенигорою і вивів головним героєм тетралогії.

Вагань у виборі жанру не було: в історично-пригодницькому стилі, не поступаючись історизмом і життєвою правдою.

Більшість подій, змальованих в романі, відбувається на Україні: в Запорізькій Січі, на Полтавщині, в Чигирині.

Роман «Князь Кий» написаний до 1500-річчя заснування Києва. Він переносить читіча в сиву давнину, коли були ще східнослав’янські племена-анти .Живучи окремими племенами, вони, під натиском завойовників, починають усвідомлювати потребу єдності і під керівництвом свого молодого, талановитого вождя Кия зуміли дати відсіч ворогам. Пересилившись з берегів Росі на береги Дніпра, князь Кий разом зі своїми братами Щеком і Хоривом закладають на високих кручах укріплене місто, яке назвали на честь старшого брата – Києвом. Це місто стало політичним центром східнослав’янської держави - Київської Русі. За цей роман автор був нагороджений літературною премією імені Лесі Українки.

Роман письменника «Черлені щити» присвячений походові новгород-сіверського князя Ігоря на половців. А в романі «Горить свіча» автор описує трагічні події, які на цілі століття перервали політичний і культурний розвиток України - Батиїв погром наших земель.

У романі « Чумацький шлях» В. Малик відтворив цікаве й своєрідне явище в історії українського народу – чумацтво. Головний герой твору Івась Бондар залишає в Лубнах кохану дівчину Катрю і разом зі своїм хазяїном Хуржіком їде в Крим по сіль. Ніколи не гадалося йому, через які смертельно-небезпечні пригоди йому доведеться пройти. Тут і зустріч з Потьомкіним і з Катериною Другою, і татарський полон, і втеча з нього, і вступ до війська чорноморських козаків, і участь у війні проти Туреччини.

Добрий знавець історії, майстер створення напруженого сюжету Володимир Малик талановито відтворює і поодинокі історичні факти і цілі історичні епохи, майстерно змальовує видатних діячів минулого і талановито створює вигадані персонажі.

По мотивам книги «Таємний посол» створений мультфільм «Таємний посол», який ми пропонуємо вам подивитись.

четвер, 18 лютого 2016 р.

В горнилі локальних конфліктів

11 лютого 2016 року у бібліотеці-філії №1 був проведений захід до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав, який відзначається в Україні згідно з Указом Президента від 11 лютого 2004 року. День пам'яті був проведений для студентів Європейського університету і ми розпочали його такими словами:

Війна. Чужа. Неждана. Непотрібна.

Геройство. Біль. Дочасна сивина.

Прокляття чаша випита до дна.

Жорстока тиша. Вибухоподібна

Війна. Війна. Війна.

Завідуюча БФ №1 Семенюк Валентина Іванівна розповіла студентам про конфлікти, які відбувалися в різних куточках світу, а далі повели розмову про страшну і пекельну війну в Афганістані.

Найпекучішою сторінкою в історії локальних конфліктів була афганська війна, брудна, неоголошена… Афганістан – це 70% гірської місцевості з бідною рослинністю, гірський хребет Гіндукуш з висотою гір до 7-8 тисяч метрів. 86 тисяч населення проживають в аулах у злиднях. 3млн.чоловік ведуть кочовий спосіб життя. Страшенна бідність, відсутність елементарної медичної допомоги, масова неписьменність серед населення, особливо серед жінок та дітей, висока смертність. Температура повітря 50 градусів в долинах, -10 – в горах. Поширена малярія, гепатит та інші хвороби.

27 грудня 1979 року за рішенням Політбюро ЦК КПРС, очолюваного Леонідом Брежнєвим, війська СРСР увійшли до Афганістану для підтримки прокомуністичного режиму Народно-демократичної партії Афганістану. Спочатку радянські війська розташовувалися гарнізонами у великих містах країни, а згодом поступово втягнулися в бойові дії по всій території Афганістану. Офіційна мета введення — запобігти загрозі іноземного військового втручання. Військове угруповання, яке офіційна радянська пропаганда називала винятково Обмеженим контингентом радянських військ (рос. ОКСВ), опинилося безпосередньо втягнутим у громадянську війну, що розгоралася в Афганістані, і стало її активним учасником. У конфлікті брали участь збройні сили уряду Демократичної Республіки Афганістан з одного боку і озброєна опозиція (моджахеди, або «душмани») — з іншого.

Афганська війна тривала з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року, тобто 3340 днів. 160 тисячам наших земляків судилося пройти це жорстоке випробування, 3383 із них повернулися додому в цинкових трунах. Через цю безглузду війну пройшли 700 тисяч чоловік. І серед них 30% були українці. Звання Героя Радянського Союзу було присвоєно 72 військовослужбовцям, з них – 12 українцям. 15 тисяч воїнів загинуло у радянсько-афганській війні.

Студенти Європейського університету слухали матеріал з цікавістю, пишалися героїзмом солдатів, які захищали свою країну, які йшли під кулі, не шкодуючи свого життя.

Минають дні, ідуть роки.

Життя листки перегортає.

А біль Афгану – навіки,

В душі чомусь не замовкає.

Бібліотекарі Циктор Ольга Олександрівна та Пилипенко Катерина Володимирівна згадали про наших земляків, наших уманчан, які також воювали в Афганістані. Наприклад, Олексій Борисович Ногін, потрапивши в Афганістан отримав старенький КАМаз з вибитим лобовим склом та прошитою кулями кабіною. Замінивши скло та замазавши діри від куль пластиліном (який, до речі, був там великою рідкістю), він, відремонтувавши ледь живу машину, вирушив у свій перший рейс. На жаль, його автомобіль підірвався на міні-ловушці. Сильний вибух скинув порожній камаз в прірву, глибиною 40м. Він дивом залишився живим. А далі було 5 складних операцій та 10 місяців по госпіталях. Додому він не писав довго, мати лише по лікарняному запаху вітальної листівки здогадалася, що з її сином щось трапилось.

Не оминула афганська доля і Сергія Мельника. Девіз його життя: «Якщо не я, то хто?». Перебуваючи в Афганістані, він згадує, як їх загін в кількості 30 осіб затиснули в ущелині. Закінчилась їжа. Тільки холодна вода в річці, а за 200 м від їх схованки сад, але ж дібратись до нього і назад треба під обстрілом. І Сергій вирішив ризикнути. Туди духи пропустили, а коли поверталися назад з мішками яблук, слив і груш – вкрили вогнем. Всі мішки були прострілені, але повернулись живими. Останній бій теж з його правила: «Якщо не я, то хто?». Будучи на схилі гори, почали окопувались, раптом Сергій почув своєрідний звук: спрацював запал гранатів – негайно зірветься. Єдине, що встиг зробити – це крикнути хлопцям і розіпхнути їх від себе. Граната розірвалася уже біля нього - контузія, важке поранення. Довге лікування в госпіталі. Повернувся в Умань в 1987 році.

Також згадували наших воїнів-інтернаціоналістів таких як: Юрій Васильович Майданюк та Олег Зайченко, який на даний час очолює Раду воїнів-інтернаціоналістів Уманщини.

Бібліотекар Циктор Ольга Олександрівна розповіла про наших земляків, які не повернулися з Афганської землі: Олександра Захаревського та Володимира Майка.

Завідуюча БФ №1 Семенюк Валентина Іванівна представила альбом з фотографіями загиблих воїнів-афганців.

Також студенти прослухали пісні О. Розенбауна "Чорний тюльпан", І. Шведової "Белый танец", подивилися фрагмент із фільму "9 рота" та ознайомилися із книжковою виставкою "В горнилі локальних конфліктів".

Студент проглядає книгу С. Алексеевич

"Цинкоые мальчики".

Також студенти переглянули фільм Олексія Поборцева "Афганці".

Слава, воїнам-афганцям. Низький уклін від усіх земляків. А всім присутнім ми побажали здоров’я, щастя, миру, душевного спокою, злагоди, добробуту у великому домі, названому – Україна.

16 лютого у Будинку вчителя відбулася зустріч воїнів-афганців на чолі з Олегом Зайченком. З вітальним словом до присутніх звернувся Цебрій О. В. і вручив нагороди воїнам-інтернаціоналістам.