Уманська міська бібліотека-філія №1

До 80-ти річчя з дня народження В.Симоненка

«Я – українець …»

Василь Андрійович Симоненко народився 8 сiчня 1935 року в глухому поселенні Біївці Лубенського району на Полтавщині в сім'ї колгоспників.

Протягом 1942 - 1952 pp. майбутнiй поет навчався в школi: 4 класи у Бiïвцях (1942 – 1946 рр.), решта - у сусiднiх селах Єнькiвцях (1946 – 1947 рр.) i Тарандинцях (1947 – 1952 рр.). Через багато років у новелі "Дума про діда" Симоненко не забуде згадати свою першу дорогу: "...я ходив тоді в восьмий клас. Дев'ять кілометрів було до школи. Як на мої чотирнадцять років, то це не так вже й мало. Та це ж тільки в один кінець дороги!.." У 1952 р. закiнчив iз золотою медаллю середню школу в Тарандинцях та вступив на факультет журналiстики Киïвського унiверситету iменi Т. Шевченка. Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче: за його життя вийшли лише збірки поезій "Тиша і грім" (1962 р.) і казка "Цар Плаксій і Лоскотон" (1963 р.).

Одержавши 1957 р. диплом "літописця сучасності", працював у редакціях газет "Черкаська правда" (1957 - 1960 рр.), "Молодь Черкащини" (1960 - 1963 pp.), власним кореспондентом "Робітнича газета". Проте змістом і сенсом його життя була поезія і тільки поезія. 1962 р. Василь Симоненко став членом СПУ та планував вступати до аспiрантури Iнституту лiтератури АН УРСР, але…

Літо 1962 р.: на залізничному вокзалі в Черкасах між буфетницею тамтешнього ресторану і Симоненком випадково спалахнула щонайбанальніша суперечка, яка закінчилась приводом до міліції.

Правоохоронці безцеремонно скрутили Василеві руки і жорстоко побили. У зв'язку з тим, що влада всiляко боролась з Василем Симоненком, можна зробити висновок, що це побиття не було випадковим . А невдовзі хвороба поклала поета у ліжко, пішов поговір,що у нього рак. На жаль,це була правда.

14 грудня 1963 року навіки зупинилося його молоде серце,що переболіло усіма людськими долями.

Протягом короткого життя Василь Симоненко написав поезiï, провiдною темою яких є любов до рiдноï землi, вiдповiдальнiсть за ïï долю, новели, пробував створити кiносценарiй зi студентського життя, став автором численних статей, театральних i лiтературних рецензiй, створив три казки для дiтей i дорослих: "Цар Плаксiй i Лоскотон", "Подорож в краïну Навпаки", "Казка про Дурила".

Василевi Симоненковi посмертно присуджено Державну премiю Украïни iменi Т. Шевченка у 1995 р.

5 лютого 2014 року Черкаська обласна державна адміністрація прийняла рішення “Про відзначення ювілею В. Симоненка 8 січня 2015 року” згідно постанови Верховної ради від 27.04.2013 року.

З нагоди цієї дати відбулися урочистості в міському Будинку вчителя.

Літературно-музична композиція «Я - українець» (за участю бібліотеки-філії №1, працівників Будинку вчителя і учнів шкіл міста, хору «Ластівка») – це ключ до розуміння біографічного і літературного світу поета. Завдяки творчому таланту учасників композиції, постать Симоненка відрізняється цілковитою самобутністю, щирістю, талантом, патріотизмом і мудрістю.