СВІТ ЖІНОЧОГО ПОРТРЕТУ

Весна – свято жінки. І тому наш бібліококтейль «Світ жіночого портрету» ми присвячуємо чарівним жінкам. В нашій картинній галереї ви познайомитесь з жінками різних епох, народів, національностей, віку. Вони притягували поглядом в свій час і продовжують притягувати і нині.

Клеопатра – ось уже більше ніж 2000 років не вщухають пристрасті навколо знаменитої цариці, яка стала однією з найвеличніших фігур історії. Клеопатра VII була останньою царицею Стародавнього Єгипту, дружиною Юлія Цезаря. Мала глибокі знання, тонкий розум, сильну волю і впевненість в собі.

Роксола́на – Анастасія Лісовська, улюблена дружина султана Османської імперії Сулеймана. Під час нападу татар вона була захоплена в полон і продана в султанський гарем. Її врода розтопила серце Сулеймана. Вона стала однією з найосвіченіших жінок того часу, приймала іноземних послів, спілкувалася з правителями інших країн. Мала веселу вдачу, за що султан прозвав її Хурем, що означає «Та, що сміється».

Нерідко художники в своїх картинах оспівують жіночий ідеал. Навіть, зображуючи Мадонну, художники всіх часів писали портрети своїх коханих, деякі з них були жінками не самого знатного походження. Дослідники творчості Рафаеля розповідають, що митець зустрів на одній з вулиць Риму дочку бідного пекаря Форнарину. Художник закохався в неї, викупив у батька і зняв для неї розкішний будинок. Рафаель вважав її ідеалом краси і прожив з нею до самої смерті (цілих 12 років). 

Саме лик Форнарини ми бачимо на картині «Сікстинська Мадонна». Рафаель наділив її обличчям багатьох інших Мадонн, написаних його рукою.

Одним з найяскравіших співців кохання був художник Марк Шагал. Нічого важливішого за кохання для нього не існувало. Музою і вірною подругою для художника стала Белла Розенфельд, дочка відомого вітебського ювеліра. Марк Шагал познайомився з нею в Петербурзі і вирішив повінчатися.

А Федір Рокотов зображав на своїх картинах знатних жінок свого часу: це зображення княгинь Євдокії Юсупової, Катерини Голіциної, графинь Дарини Уварової і Єлизавети Санти.

 

Огюст Ренуар «Портрет актриси Жанни Самари». Актриса не змогла стати зіркою сцени. Та їй пощастило жити недалеко від майстерні Ренуара, який написав 4 її портрета, цим самим прославив її навіки.

Сандро Боттічеллі «Народження Венери» 1482-1486 р.р. На знаменитій картині Боттічеллі зображена Симонетта Веспуччі, перша красуня флорентійського Ренесансу. Вона народилася в багатій сім'ї. В 16 років вийшла заміж  за Марка Веспуччі (родича Амариго Веспуччі, який відкрив Америку і дав континенту своє ім'я).

Красота Симонетти надихала багатьох художників на написання її портретів, серед яких був і Сандро Боттічеллі. Вважається, що з моменту їх зустрічі вона стала моделлю всіх Мадонн, яких намалював художник. Вона померла у віці 23 років від хвороби. С. Боттічеллі заповідав, щоб його поховали поряд з нею, що і було виконано.

Картина «Альонушка» робота Віктора Васнецова. В одному із записів художників можна прочитати, що образ Оленки давно вже оселився в його уяві, але на остаточний варіант цього образу його надихнули очі Вєруші  Мамонтової. Він зізнався, що очі саме цієї дівчини йому ввижаються повсюди і оселилися в його душі. Порівнюючи її портрет із образом Оленки, можна легко знайти риси обличчя Вєруші Мамонтової.

Портрет графині Юлії Самойлової дуже часто зображував в своїх полотнах Карл Брюллов, яку художник дуже любив. В картині «Останній день Помпеї» одразу три персонажі володіють рисами Юлії Самойлової.

А в картині «Вершники» К. Брюллова зображені вихованці графині Самойлової.

«Портрет Марії Лопухіної» - портрет кінця 18 ст. пензля художника Боровиковського Володимира Лукича, що зберігає Третьяковська галерея. Марія Лопухіна (14.03.1779 - 1803) походила з древнього графського роду Толстих, дочка графа Івана Андрійовича Толстого. У віці 22 років Марію видали заміж за єгермейстера двору С. А. Лопухіна, згідно з переказами, у шлюбі з ним Марія Іванівна "була дуже нещаслива" і незабаром померла від сухот. Вже після її одруження (за іншими даними - до одруження) художник Боровиковський отримав замовлення на цей портрет. Щось замріяне і нетутешнє в моделі підказало схему портрету.

Марія зображена в оточенні парку, досить умовного, як театральна декорація. Але поряд пшеничне колосся, як натяк на сільську садибу і наближеність до природи, яку так вітав модний сентименталізм. Дивує відсутність дорогих коштовностей та досить проста за кроєм біла сукня. Вона нагадувала давньогрецьку, красу якої підкреслювали блакитний пояс та кольорова шаль. Глядачів зупиняв таємничий погляд молодої жінки, який тлумачили на сотню різних способів. Портрет визнавали цікавим і вдалим як сучасники, так і нащадки.

Серов В. А. «Портрет княгині Зінаїди Юсупової» 1902 року. Зінаїда Юсупова була дуже гарною, вона – остання з роду Юсупових. Багато часу витрачала на благодійність. З початком революційних заворушень в Росії залишила Петербург і поселилась в Римі. Згодом переїхала в Париж до сина, де і провела останні роки свого життя.

Читачі бібліотеки також ознайомились з творчістю цих художників.