85 років від дня народження Василя Симоненка

   Василь Симоненко пішов у вічність, спалахнувши на поетичному небосхилі яскравою зіркою, що досі осяває українцям шлях до вершин духовності.

Легко і просто називати себе сином народу і далеко не кожному випадає щастя бути достойним цього високого імені. Легко і просто говорити про свою любов до України, важко і не кожному вдається справді любити її. Він відчував себе часточкою рідного народу і пов'язував свою долю з драматичною історією України.

Не шукаю до тебе 

Ні стежки, ні броду —
Ти у грудях моїх,

У чолі і в руках.

Упаду я зорею,

Мій вічний народе,

На трагічний і довгий

Чумацький твій шлях.

  
 Ці слова стали епіграфом до літературного портрета Василя Симоненка, який підготували бібліотекарі БФ№1.

Разом з користувачами згадували улюблені рядки віршів та сторінки біографії поета.