вівторок, 20 жовтня 2015 р.

Я долю вибрала собі сама

19 березня виповнилось 85 з дня народження української письменниці Ліни Костенко.


"Не кожному дано творити поезію, проте кожен може навчитися її відчувати і розуміти, бо поезія це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі, особлива етика, то ж нехай сьогодні "тендітні пальці етики" торкнуться вашого серця та вуст".
  У шерензі імен першорядних сучасних письменників стоїть ім'я Ліни Костенко. ЇЇ ім'я стало синонімом унікальної творчої біографії, вмінням піднятися над сірістю і примітивністю.
  Вона ніколи й ніде не схибила, жодним чином не оступилася своїми високими принципами, не йшла на компроміс зі своїм сумлінням.
  Такими словами розпочався вечір, присвячений річниці Ліни Костенко і на який були запрошені студенти педагогічно та Європейського університетів.
  Ведучі Семенюк В. І., Циктор О.О. розповіли про життєвий і творчий шлях письменниці, читали її вірші, зупинились на прозовому творі Ліни Костенко "Записки українського самашедшого".
З особливою увагою слухали студенти про останню збірку поезій Л. Костенко. На передодні 85-річчя поетеса передала збірку своїх поезій батальйону "Київ-1".
На одній з титульних сторінок слова:
І жах, і кров, і смерть, і відчай,
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.

Це звір огидної породи,
Лох-Несс холодної Неви
Куди ж ви дивитесь народи?!
Сьогодні ми, а завтра - ви!..

Вона й сьогодні боєць, вона й сьогодні, в свої 85, з народом.
Студенти продивились фрагменти з життя письменниці, кліп "Все на світі треба" вірші у виконанні Злати Огневич, пісні у виконанні Ольги Богомолець, відео "Моя любов", "Мій перший вірш" Богдана Ступки. В кінці міроприємства були роздані роздруковані вірші Л. Костенко і кожен учасник "доторкнувся устами" до високих поетичних віршів 
Л. Костенко, тобто кожен учасник вголос читав її вірші.
  На закінчення Семенюк В. І. ознайомила учасників з книжковою виставкою.







пʼятниця, 16 жовтня 2015 р.

              Такими ніжними і теплими словами бібліотека привітала своїх читачок і подарувала кожній жінці вірш Ніни Виноградської.
Весна. Жінка. Краса
Красива жінка, як земля мінлива,
В її очах закохані світи.
Щаслива жінка. Так, вона Щаслива!
Так дай їй, Боже, віру зберегти!

Красива жінка, як земля мінлива.
Вона сама є щастям для людей,
Адже дарує їм промінчик щастя.
Багата серцем по землі іде...




 Леся Українка - одна з найяскравіших постатей в українській літературі.
 Родовід майбутньої письменниці сягає своїм корінням у глибину далеких століть і має багату історію. Косачі належали до славного роду, котрий ще у XIV-XV століттях відігравав важливу роль в історії того краю.

В сім'ї панувало художнє слово. Перекладали, писали твори, переказували історії, записували пісні, звичаї, декламували, дуже часто читали вголос. І весь час книги, книги, книги. Все це слухала майбутня поетеса, отримуючи знання, проймаючись поетичним духом того часу. А згодом і сама почала писати свої вірші.
   
Донька Прометея, як називали її в народі, несла людям красу своєї поезії, незважаючи на важкі випробування, які випали на її долю.

Бібліотека-філія №1 разом з працівниками Будинку вчителя провели урочистості до 144-х роковин від дня народження Лесі Українки.

      Слово Лесі і слово про Лесю слухали учні шкіл міста, які були запрошені на це свято.








































       

Так ніхто не кохав



 "Світ завжди благословляє і сонце, що встає, і серце, що кохає...". З такими словами звернулася до студентів Європейського університету завідуюча бібліотеки-філії №1 Семенюк Валентина Іванівна, які були запрошені на свято Дня святого Валентина.
  Бібліотекар Циктор Ольга Олександрівна розповіла, як виникло це свято, привітала всіх закоханих і побажала їм високих і чистих почуттів.


  Ведучі розповіли історії про велике і вірне кохання. Тут була історія юної іспанки Марії деле Консепсьон та росіянина Миколи Резанова. Прозвучала рок-опера "Юнони і Авось".


Кончіта - Марія деле Консепсьон

Микола Резанов
Із заохоченням слухали студенти про Мокрину Юрзук і Луїджі Педуто. були використані документальні фрагменти з передачі "Жди меня"2004 року.




Мокрина Юрзук і Луїджі Педуто

Проілюстрували пам'ятник, який увіковічнює любов цих двох людей. 

Його відкрито в Києві в Маріїнському парку. Ця любов стане історією, легендою. І коли звучала знаменита пісня "Аве Марія" уявлялось, що італійський католик освічується в любові православній християнці, яку називав своєю Марією.
  Звучали історії Пенелопи і Одіссея, Марини Владі і Володимира Висоцького, Софії і Станіслава Потоцького, пісні, вірші про кохання, а "Чарівна скринька" подарувала кожному студенту вислів-перлину про кохання.
  Цій темі була присвячена книжкова виставка "Так ніхто не кохав".



Студенти, які були запрошені на свято День святого Валентина
Студенти слухають цікаві історії


четвер, 5 лютого 2015 р.

До 80-ти річчя з дня народження В.Симоненка

«Я – українець …»

        Василь Андрійович Симоненко народився 8 сiчня 1935 року в глухому поселенні Біївці Лубенського району на Полтавщині в сім'ї колгоспників.
Протягом 1942 - 1952 pp. майбутнiй поет навчався в школi: 4 класи у Бiïвцях (1942 – 1946 рр.), решта - у сусiднiх селах Єнькiвцях (1946 – 1947 рр.) i Тарандинцях (1947 – 1952 рр.).  Через багато років у новелі "Дума про діда" Симоненко не забуде згадати свою першу дорогу: "...я ходив тоді в восьмий клас. Дев'ять кілометрів було до школи. Як на мої чотирнадцять років, то це не так вже й мало. Та це ж тільки в один кінець дороги!.." У 1952 р. закiнчив iз золотою медаллю середню школу в Тарандинцях та вступив на факультет журналiстики Киïвського унiверситету iменi Т. Шевченка.                     Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче: за його життя вийшли лише збірки поезій "Тиша і грім" (1962 р.) і казка "Цар Плаксій і Лоскотон" (1963 р.).
Одержавши 1957 р. диплом "літописця сучасності", працював у редакціях газет "Черкаська правда" (1957 - 1960 рр.), "Молодь Черкащини" (1960 - 1963 pp.), власним кореспондентом "Робітнича газета". Проте змістом і сенсом його життя була поезія і тільки поезія. 1962 р. Василь Симоненко став членом СПУ та планував вступати до аспiрантури Iнституту лiтератури  АН УРСР, але…
Літо 1962 р.: на залізничному вокзалі в Черкасах між буфетницею тамтешнього ресторану і Симоненком випадково спалахнула щонайбанальніша суперечка, яка закінчилась приводом до міліції.
 Правоохоронці безцеремонно скрутили Василеві руки і жорстоко побили. У зв'язку з тим, що влада всiляко боролась з Василем Симоненком, можна зробити висновок, що це побиття не було випадковим . А невдовзі хвороба поклала поета у ліжко, пішов поговір,що у нього рак. На жаль,це була правда.
           14 грудня 1963 року навіки зупинилося  його молоде серце,що переболіло усіма людськими долями.
        Протягом короткого життя Василь Симоненко написав поезiï, провiдною темою яких є любов до рiдноï землi, вiдповiдальнiсть за ïï долю, новели, пробував створити кiносценарiй зi студентського життя, став автором численних статей, театральних i лiтературних рецензiй, створив три казки для дiтей i дорослих: "Цар Плаксiй i Лоскотон", "Подорож в краïну Навпаки", "Казка про Дурила".
      Василевi Симоненковi посмертно присуджено Державну премiю Украïни iменi Т. Шевченка у 1995 р.
5 лютого 2014 року  Черкаська обласна  державна адміністрація прийняла рішення “Про відзначення ювілею В. Симоненка 8 січня 2015 року” згідно постанови Верховної ради від 27.04.2013 року. 
 З нагоди цієї дати відбулися урочистості в міському Будинку вчителя.


           Літературно-музична композиція «Я - українець» (за участю  бібліотеки-філії №1, працівників Будинку вчителя і учнів шкіл міста, хору «Ластівка») – це ключ до розуміння біографічного і літературного світу поета. Завдяки творчому таланту учасників композиції, постать Симоненка відрізняється цілковитою самобутністю, щирістю, талантом, патріотизмом і мудрістю.

Книжкова виставка "Симоненкове слово живе"












Хор «Ластівка» виконує пісню «Виростеш ти, сину...»



Учні шкіл м. Умань читають вірші  В.Симоненка






"В мене була лиш мати..." - інсценізація вірша Симоненка "З дитинства"



Марина Павленко про вплив на її творчість Василя Симоненка







Подарунок БФ№1 від письменниці Марини Павленко



 
                       


Світлини на згадку
































субота, 29 листопада 2014 р.


Україна 1932-1933 років у безодні пекла

Страшною трагедією для українського народу став Голодомор 1932-1933 рр.
Основною передумовою і причиною Голодомору була:
 - політика примусових, із застосуванням репресій, хлібозаготівель; конфіскація владою продовольчих запасів.
 У селян вилучали все зерно, у тому числі й посівний фонд. Фізично ослаблене селянство не могло ефективно провести весняну посівну компанію 1932 р.
Злочинна політика комуністичного режиму.
У 1932 р. Україна не виконала план хлібозаготівель. Для вилучення хліба із республіки в Україну прибула спеціальна комісія ЦК ВКП(б) на чолі з головою Раднаркому СРСР В. Молотовим. До організації Голодомору в Україні були безпосередню причетні секретар ЦК ВКП(б) Л. Каганович, генеральний секретар ЦК КП(б)У Станіслав Косіор, голова Раднаркому України В. Чубар та інші вищі керівники. Уповноважений ЦК ВКП(б) П. Постишев очолив компанію репресій проти тих комуністів, які вилучали недостатню кількість хліба у селян. До виконання плану хлібозаготівлі окремі адміністративно-територіальні одиниці України заносилися на «чорну дошку». До республіки припинялися постачання товарів, вилучалися продовольчі і посівні фонди. Це фактично прирікало людей на голодну смерть.
7 серпня 1932 р. було прийнято закон про охорону соціалістичної власності, який в народі назвали «законом про п'ять колосків». За крадіжку колгоспної власності передбачався розстріл із конфіскацією майна або позбавлення волі строком не менше 10 років з конфіскацією майна.
На початку 1933 р. в Україні фактично не залишалося запасів продовольства. Дії партійного керівництва прирекли мільйони людей на повільну мученицьку смерть Голод охопив також інші зернові райони СРСР - Поволжя, Кубань, Північний Кавказ.
Але найжахливіших масштабів голод набув саме в Україні. Люди вмирали цілими селами; живі не мали змоги ховати померлих. Часто зустрічалися випадки людожерства і трупожерства. А цього часу на сусідніх залізничних станціях під збройною охороною знаходилися тисячі пудів зерна, призначеного для вивозу, у тому числі - за кордон.
Трагічні події Голодомору покрила завіса мовчання. Було заборонено будь-яку допомогу з боку міжнародної та радянської громадськості. Уражені голодом райони були оточені внутрішніми військами, що завертали тих, хто намагався дістатися міста. Охоплені розпачем батьки, намагаючись врятувати дітей, везли їх у міста і залишали там - у лікарнях, магазинах або прямо на вулицях.
Наслідками Голодомору 1932-1933 pp. були великі масові жертви. Дослідники називають кількість жертв злочинної політики сталінського режиму до 10 млн чоловік.
З нагоди вшанування пам’яті жертв Голодомору в Будинку вчителя відбулася зустріч із студентами Європейського університету. Для студентів була підготовлена книжкова виставка «Пам’яті жертв голодомору 1932-1933 років в Україні». З цією виставкою ознайомила бібліотекар Циктор Ольга Олександрівна.

Відбувся перегляд мультимедійної презентації документальних матеріалів про Голодомор, який підготувала Поцелуйко Оксана Іванівна.