субота, 10 березня 2018 р.


ШЕВЧЕНКОВА КРИНИЦЯ СЛОВА НЕ МІЛІЄ

Щороку в березневі дні українці вшановують пам'ять  невмирущого генія слова, національного пророка, художника, борця за ідеали справедливості та добра, за кращу долю України та українського народу, який став символом України, – Тараса Григоровича Шевченка.
Для користувачів нашої бібліотеки була оформлена виставка "Шевченкова криниця слова не міліє".






СВІТ ЖІНОЧОГО ПОРТРЕТУ

Весна – свято жінки. І тому наш бібліококтейль «Світ жіночого портрету» ми присвячуємо чарівним жінкам. В нашій картинній галереї ви познайомитесь з жінками різних епох, народів, національностей, віку. Вони притягували поглядом в свій час і продовжують притягувати і нині.
Клеопатра – ось уже більше ніж 2000 років не вщухають пристрасті навколо знаменитої цариці, яка стала однією з найвеличніших фігур історії. Клеопатра VII була останньою царицею Стародавнього Єгипту, дружиною Юлія Цезаря. Мала глибокі знання, тонкий розум, сильну волю і впевненість в собі.

Роксола́на – Анастасія Лісовська, улюблена дружина султана Османської імперії Сулеймана. Під час нападу татар вона була захоплена в полон і продана в султанський гарем. Її врода розтопила серце Сулеймана. Вона стала однією з найосвіченіших жінок того часу, приймала іноземних послів, спілкувалася з правителями інших країн. Мала веселу вдачу, за що султан прозвав її Хурем, що означає «Та, що сміється».

Нерідко художники в своїх картинах оспівують жіночий ідеал. Навіть, зображуючи Мадонну, художники всіх часів писали портрети своїх коханих, деякі з них були жінками не самого знатного походження. Дослідники творчості Рафаеля розповідають, що митець зустрів на одній з вулиць Риму дочку бідного пекаря Форнарину. Художник закохався в неї, викупив у батька і зняв для неї розкішний будинок. Рафаель вважав її ідеалом краси і прожив з нею до самої смерті (цілих 12 років). 
Саме лик Форнарини ми бачимо на картині «Сікстинська Мадонна». Рафаель наділив її обличчям багатьох інших Мадонн, написаних його рукою.

Одним з найяскравіших співців кохання був художник Марк Шагал. Нічого важливішого за кохання для нього не існувало. Музою і вірною подругою для художника стала Белла Розенфельд, дочка відомого вітебського ювеліра. Марк Шагал познайомився з нею в Петербурзі і вирішив повінчатися.

А Федір Рокотов зображав на своїх картинах знатних жінок свого часу: це зображення княгинь Євдокії Юсупової, Катерини Голіциної, графинь Дарини Уварової і Єлизавети Санти.




 













Огюст Ренуар «Портрет актриси Жанни Самари». Актриса не змогла стати зіркою сцени. Та їй пощастило жити недалеко від майстерні Ренуара, який написав 4 її портрета, цим самим прославив її навіки.

Сандро Боттічеллі «Народження Венери» 1482-1486 р.р. На знаменитій картині Боттічеллі зображена Симонетта Веспуччі, перша красуня флорентійського Ренесансу. Вона народилася в багатій сім'ї. В 16 років вийшла заміж  за Марка Веспуччі (родича Амариго Веспуччі, який відкрив Америку і дав континенту своє ім'я).
Красота Симонетти надихала багатьох художників на написання її портретів, серед яких був і Сандро Боттічеллі. Вважається, що з моменту їх зустрічі вона стала моделлю всіх Мадонн, яких намалював художник. Вона померла у віці 23 років від хвороби. С. Боттічеллі заповідав, щоб його поховали поряд з нею, що і було виконано.
Картина «Альонушка» робота Віктора Васнецова. В одному із записів художників можна прочитати, що образ Оленки давно вже оселився в його уяві, але на остаточний варіант цього образу його надихнули очі Вєруші  Мамонтової. Він зізнався, що очі саме цієї дівчини йому ввижаються повсюди і оселилися в його душі. Порівнюючи її портрет із образом Оленки, можна легко знайти риси обличчя Вєруші Мамонтової.

Портрет графині Юлії Самойлової дуже часто зображував в своїх полотнах Карл Брюллов, яку художник дуже любив. В картині «Останній день Помпеї» одразу три персонажі володіють рисами Юлії Самойлової.

А в картині «Вершники» К. Брюллова зображені вихованці графині Самойлової.



«Портрет Марії Лопухіної» - портрет кінця 18 ст. пензля художника Боровиковського Володимира Лукича, що зберігає Третьяковська галерея. Марія Лопухіна (14.03.1779 - 1803) походила з древнього графського роду Толстих, дочка графа Івана Андрійовича Толстого. У віці 22 років Марію видали заміж за єгермейстера двору С. А. Лопухіна, згідно з переказами, у шлюбі з ним Марія Іванівна "була дуже нещаслива" і незабаром померла від сухот. Вже після її одруження (за іншими даними - до одруження) художник Боровиковський отримав замовлення на цей портрет. Щось замріяне і нетутешнє в моделі підказало схему портрету.
Марія зображена в оточенні парку, досить умовного, як театральна декорація. Але поряд пшеничне колосся, як натяк на сільську садибу і наближеність до природи, яку так вітав модний сентименталізм. Дивує відсутність дорогих коштовностей та досить проста за кроєм біла сукня. Вона нагадувала давньогрецьку, красу якої підкреслювали блакитний пояс та кольорова шаль. Глядачів зупиняв таємничий погляд молодої жінки, який тлумачили на сотню різних способів. Портрет визнавали цікавим і вдалим як сучасники, так і нащадки.

Серов В. А. «Портрет княгині Зінаїди Юсупової» 1902 року. Зінаїда Юсупова була дуже гарною, вона – остання з роду Юсупових. Багато часу витрачала на благодійність. З початком революційних заворушень в Росії залишила Петербург і поселилась в Римі. Згодом переїхала в Париж до сина, де і провела останні роки свого життя.
Читачі бібліотеки також ознайомились з творчістю цих художників.

пʼятниця, 9 березня 2018 р.



В КНИЖКОВІЙ ПАМ’ЯТІ МИТТЄВОСТІ ВІЙНИ
Початок березня об’єднує усіх уманчан у прояві почуттів патріотизму та гордості. Адже ми відзначаємо День визволення нашого міста від фашистських загарбників. Наше місто було визволено внаслідок Умансько-Ботошанської операції 1944 року.
Сьогодні ми вшановуємо пам’ять тих, хто поліг визволяючи нашу землю від фашизму, згадуючи тих, хто залишився та був похований, як невідомий солдат та тих, чиї імена ввійшли золотими літерами в історію нашої держави.
Тому в БФ №1 було оформлено виставку-шану «В книжковій пам’яті миттєвості війни» - з нагоди визволення Умані від фашистських загарбників.



3 березня в нашій бібліотеці відбувся бібліофреш «Нові книги, нові імена, нові герої». Протягом дня бібліотекарі знайомили читачів з новими книгами сучасних українських та зарубіжних письменників.

Завітайте до нашої бібліотеки! У нас є що почитати!

вівторок, 27 лютого 2018 р.

Дивні миттєвості




Мішель Уельбек — французський письменник, поет. Один з найпопулярніших письменників серед працівників рекламного та піар-бізнесів.
Народився 26 лютого 1958 року на острові Реюньон, заморській території Франції в Індійському океані. Батько і мати приділяли мало уваги сину. Вихованням займалися бабуся та дідусь за материнською лінією, що мешкали в Алжирі. 1964 року його забирає до себе бабуся з боку батька, активна прихильниця компартії. Саме її прізвище – Уельбек – Мішель і візьме собі пізніше як літературний псевдонім.
1975 року Уельбек вступає до Національного агрономічного інституту в Парижі. Тут він робить перші кроки в літературі – створює літературний журнал «Карамазов» (Karamazov), який втім існував досить недовго. Отримавши 1978 року диплом за спеціальністю «Екологія та охорона навколишнього середовища», Уельбек поступає до Національної вищої школи імені Луї Люмьєра на відділення кінематографії, яку закінчує у 1981 році.
Повноцінна літературна діяльність Уельбека починається з віршів та есе. 1991 року він публікує есе «Залишитися живим», присвячене ролі поета в сучасному світі, та дослідження творчості Говарда Філліпса Лавкрафта, письменника, з творчістю якого Уельбек познайомився ще у дитинстві і дуже поважав. Ці перші спроби пера залишаються практично без уваги читачів.
Перша слава приходить Уельбеку з виходом першого роману «Розширення простору боротьби». Після якого виходять інші романи на схожу тематику – сексуальна свобода, рекламний світ тощо. Це такі твори як: «Елементарні частинки», «Платформа», «Можливість острову» та інші.




Користувачі нашої бібліотеки мали змогу познайомитись із книгою М. Уельбека «Елементарні частинки», що отримала дві престижні премії в галузі літератури — Дублінську та Французьке національне Гран-прі, на сьогодні видана майже 30 мовами світу. 
У чому полягає щастя: кохати чи отримувати сексуальне вдоволення? — ось питання, що рано чи пізно постає в житті кожного. А може, є третє вирішення проблеми? Її розв’язання заслуговує на Нобелівську премію… Головний герой роману, французький учений, домагається кардинальних змін у біології людини як виду, у результаті чого з’являється нове покоління ЩАСЛИВИХ людей.

субота, 24 лютого 2018 р.

Життя, покладене на вівтар України



23 лютого у нашій бібліотеці відбулася літературна година «Життя, покладене на вівтар України», присвячена 80-річчю з дня народження українського поета-класика Василя Стуса.
Бібліотекарі ознайомили студентів факультету української філології УДПУ ім. Тичини з життєвим та творчим шляхом поета, використавши відео, створене працівниками бібліотеки. Бібліотекар Пилипенко К. В. зачитала вірші В. Стуса із збірки «Листи у вічність».




четвер, 22 лютого 2018 р.



21 лютого в бібліотеці-філії №1 відбувся круглий стіл «Мовне багатство світу» зі студентами ІІІ курсу української філології УДПУ ім. Тичини, присвячений Міжнародному дню рідної мови.


       Захід проводився у формі лінгвістичної гри.  Спочатку бібліотекарі розповіли про виникнення свята, про мови, які не мають писемності, мови, які є на межі зникнення, розповіли цікаві факти про мови різних країн світу, а також разом із студентами пригадали правила мовного етикету.



   Далі розпочалася конкурсна програма, в якій студенти брали участь, виконуючи різноманітні, цікаві завдання з української мови різних рівнів складності. Кожен конкурс оцінювало наше компетентне журі: викладач української літератури 
Зарудняк Н. І.


Конкурс "Ой гарна я, гарна..."





Конкурс "Найрозумніший"




  Конкурс "Прощавай суржик"

      Завершилася лінгвістична гра нагородженням грамотами найактивніших студентів, а також студенти та викладач Зарудняк Н. І. продекламували вірші Л. Костенко і дійшли до висновку, що наша мова наймилозвучніша, найчарівніша та найдушевніша.