пʼятницю, 24 січня 2020 р.

85 років від дня народження Василя Симоненка



   Василь Симоненко пішов у вічність, спалахнувши на поетичному небосхилі яскравою зіркою, що досі осяває українцям шлях до вершин духовності.
Легко і просто називати себе сином народу і далеко не кожному випадає щастя бути достойним цього високого імені. Легко і просто говорити про свою любов до України, важко і не кожному вдається справді любити її. Він відчував себе часточкою рідного народу і пов'язував свою долю з драматичною історією України.

Не шукаю до тебе 
Ні стежки, ні броду —
Ти у грудях моїх,
У чолі і в руках.
Упаду я зорею,
Мій вічний народе,
На трагічний і довгий
Чумацький твій шлях.
  
 Ці слова стали епіграфом до літературного портрета Василя Симоненка, який підготували бібліотекарі БФ№1.
Разом з користувачами згадували улюблені рядки віршів та сторінки біографії поета.