Літературні кіно-пригоди «Кругом світу без квитка». Життя та творчість Жуля Верна

Жуль Габріель Верн (фр. Jules Gabriel Verne; 8 лютого 1828, Нант, Франція — 24 березня 1905, Ам'єн, Франція) — французький письменник. Разом з Гербертом Уеллсом вважається засновником жанру наукової фантастики.

Дитинство

Народився 8 лютого 1828 року в місті Нант, стародавній столиці бретонських герцогів, у родині адвоката П'єра Верна (1798—1871), нащадка сім'ї прованських юристів, та Софі Верн (1801—1887), уродженої Аллот де ля Фюйє, спадкоємниці стародавнього роду нантських кораблебудівників і судновласників.

У сім'ї Вернів крім первістка Жуля зростали ще брат Поль і три сестри: Анна, Матільда і Марі.

У 8 років Жуль Верн почав навчання спочатку в семінарії Сен-Станіслав, а потім в Нантському ліцеї, де він отримав класичну освіту, що включала в себе знання грецької та латини, а також риторику, співи та географію. Жуль та його сім'я проводили багато часу влітку на дачі, на берегах річки Луари, де він з братом часто подорожував. Саме тут він розвинув своє зацікавлення подорожами та пригодами.

Навчання в Парижі

П'єр Верн був процвітаючим адвокатом. Після отримання в 1846 році диплому бакалавра, Жуль, під великим тиском батька, почав вивчати юриспруденцію в Нанті. У квітні 1847 року він переїхав до Парижу, де повинен був скласти іспити за перший рік навчання. У цей час Жуль Верн починає перші літературні спроби — пише численні сонети і навіть невелику віршовану трагедію для театру маріонеток.

Склавши іспити на юридичному факультеті за 1847 рік, Жуль Верн повернувся до Нанту. Його все більше приваблював театр, в цей час він створює дві п'єси «Олександр VI» та «Порохова змова», які читає у вузькому колі знайомих. Молодий автор ясно усвідомлював, що театр — це передусім Париж. З великими труднощами Жуль Верн переконав батька, що йому треба продовжити навчання саме в столиці, куди і відбув восени 1848 року.

У 1849 році Жуль Верн отримав ступінь ліценціата права. Тепер він мав змогу розпочати адвокатську практику, але Жуль зовсім не поспішав цього робити.

Незабаром в Парижі відкрився «Ліричний театр», і Жуль Верн став його секретарем. Служба в театрі дозволяла йому підробляти у популярному тоді журналі «Мюзе де фамий», у якому в 1851 році було опубліковано його оповідання «Перші кораблі мексиканського флоту» (пізніше воно одержало назву «Драма в Мексиці»). Перший рядок «Кораблів» звучав так: «18 жовтня 1825 року велике іспанське військове судно „Азія“…» Згодом більшість романів Верна будуть починатися саме так — з точної дати.

Оскільки «Мюзе де фамий» — журнал для сімейного читання, Верн змушений дотримуватись його концепції — повчати розважаючи. Автори «Мюзе» повинні були писати романи і оповідання із благополучним кінцем і найвищою мірою повчальні. Цікаво, що пізніше, працюючи над своїми «Незвичайними подорожами», Верн завжди дотримувався цих двох правил.

Незвичайні подорожі

Романи Верна швидко завоювали неймовірну популярність у світі. Без освіти вченого, Верн провів більшу частину свого часу у дослідженнях для своїх творів та намагався бути реалістичним і дотримуватися фактів у деталях. Коли Герберт  Веллс у «Першій людині на Місяці» винайшов «каворит», субстанцію, непідвладну гравітації, Верн був незадоволений:

"Я відправив своїх героїв на Місяць з порохом, таке може статися насправді. А де містер Веллс знайде свій «каворит»? Нехай покаже мені його!"

Один з міфів про життя письменника говорить, що він був запеклим домосідом, і дуже рідко та неохоче подорожував. Насправді ж Жуль Верн був невтомним мандрівником. Крім подорожей 1859 і 1861 років до Шотландії та Скандинавії, у 1867 році з братом Полем Жуль Верн відвідав США та побував на Ніагарському водоспаді. На власній яхті «Сен-Мішель-III» (у Верна змінилося три яхти під цією назвою — від невеликого суденця, простого рибальського баркаса, до справжньої яхти довжиною 28 метрів з потужним паровим двигуном) він двічі обійшов Середземне море, відвідав Португалію, Італію, Гібралтар, Північну Африку, а в Римі Папа Лев XIII благословив його і його книги.

Помер Жуль Верн о 8 годині ранку 24 березня 1905 р. Він був похований неподалік від свого будинку в Ам'єні. Через кілька років після смерті на його могилі було встановлено пам'ятник, який зображував письменника-фантаста, що тягнеться до зірок.

Користувачам бібліотеки було запропоновано переглянути художні фільми за книгами Ж. Верна "Діти капітана Гранта" або "П'ятнадцятирічний капітан" та ознайомитися з творами письменника.